Пам’ятаєте, я писав про сусідку моєї тещі, яка чекала безкоштовний хліб від Зеленського і дешевий газ від Путіна? Так історія ж триває! Причому тепер вона охопила усе село.

Значить, перша історія така. Привезли в село окуляри. Від якогось там кандидата безкоштовно роздавали. Народ гріб, аякже, халява ж, треба брать. Потім хтось (чи той, кому не дісталося, чи адекватний якийсь знайшовся) подзвонив у поліцію. Та приїхала, конфіскувала – очевидно, як незаконну агітацію, не знаю.

За окулярами прийшла черга секондхенду. (Тут не знаю, чи це напряму з виборами пов’язано, але історія шикарна.) Привезли його, значить, в контору. “Контора” – для тих, хто не в курсі – це така місцева Банкова, ВР і Кабмін в одній будівлі. Начальство там, в общем, сидить. Ну от привезли цей секондхенд в контору. Певно, щоб безкоштовно роздавати.

Що зробили “конторські”?  Правильно – тут же закрилися і почали дерибанити!

(Вибачте за ліричний відступ. Але тут я згадав про те, як у радянські часи, коли була тютюнова криза, до нас у село завезли партію цигарок. Так магазин тут же закрили – для партійних, які почали там затарюватись. А усі інші стояли під магазином і матюкалися. Більше за інших матюкався мій дід, якась “добра людина” настукала на нього в КДБ, і через кілька днів до нас додому приїхала парочка гебешників районних. Втім, то був уже якийсь 1990-й чи 1991-й рік, тому батько вийшов і просто сказав: “Їдьте звідси, хлопці, і не морочте людям голову”. Може, і з матюками сказав, але мені переповідалося саме так.)

Повертаємося до наших секондхендщиків. Потім нібито якісь перЕберки людям викинули. Але виникло інше питання. Як все відібране донести додому. Справа в тому, що активна громадскість села вирішила влаштували засідку – і пильно, до самого вечора слідкувала за будівлею контори, щоб побачити, хто там із конторських і скільки собі відібрав і тягне додому. (Чому ви ржете7 Я серйозно розказую.)

І ше одна історія. Це вже точно електоральна. Якісь чергові політаферисти роздавали в селі курячі пупки. Халява? Не поспішайте. Ота-во легендарна тещина сусідка вияснила, що у іншому селі роздавали супові набори. Вияснила, знайшла якийсь номер телефону, додзвонилася і почала вимагати: “А чому нам пупки?!” Їй пояснили, що от у нас так – там супові набори, тут пупки. “Нічого не знаю, ви должни і мнє суповой набор!”

Отак і живуть ці люди (?). Не десь у глушині за 100 кілометрів від облцентру, а прямо під Запоріжжям. Маршрутка ходить приміська кожні півгодини, купа людей працює в місті. Тобто це навіть не Павло-Кічкас, де на повному серйозі питалися у журналістки “А як там у вас в городє, на Пєсках напрімєр, жизнь єсть?” (для немісцевих – це якби людина, яка все життя живе, практично безвилазно, десь на ДВРЗ, питалася, чи є життя на Оболоні).

А потім вони ходять на вибори…