ПАРЄ і моряки. Історія чотирьох кидків

Що ж, уже можна робити висновки із історії “ПАРЄ-моряки”. Так, це одна історія, а не дві. І характеризується вона чотирма кидками. Перерахуємо їх.

Кидок 1 – ПАРЄ Україну

Зеленський, як людина, яка не дуже розбирається у політичних хитросплетіннях (або просто хотів виставити себе у вигіднішому світлі, приглушивши заодно свого попередника) взяв і на тому вікопомному брифінгу вибовкав про цей кидок. Мовляв, уже все було давно вирішено, я тут ні при чому. Тому можна говорити про нього більш-менш упевнено.

Що ж, Європа вирішила прокинути Україну через бажання повернути Московію – не стільки заради самого повернення, а заради московитських грошей (чи у вигляді внесків, чи у якомусь іншому вигляді – не суть).

Кидок 2 – Зеленський Україну

Шостий фактично зізнався на тому самому брифінгу, що він усе знав. Знав – і мовчав. Що ж це, як не кидок?

А мовчав він ось чому. Пам’ятаєте той трохи дивний виступ керівника “Главкому”, який розказав про тусу у Шостого, мовляв, той просив не писати і не розказувати поки що, але пообіцяв звільнення моряків?

Так от, тепер зрозуміло, що це чиста правда. Що Шостому дійсно пообіцяли (очевидно, Макрон і Меркель), що Московія віддасть моряків як плату за повернення до ПАРЄ.

Тоді стає зрозумілим його, Шостого, бездіяльність перед цією сесією ПАРЄ, його небажання співпрацювати із парламентською делегацією. Бо йому було начхати на іміджеві втрати країни – він хотів себе виставити великим дипломатом і миротворцем. (Ну, чи його керівники хотіли виставити його таким, неважливо.)

Тобто він знав, що буде така ганьба – і мовчав. У своїх корисливих цілях.

Кидок 3 – журналісти Україну

Так, по суті це теж кидок з боку тих, хто прийшов до Шостого пожерти канапе і послухати різні байки про діджиталізацію. Бо він їм проїхався по вухах, який він молодець, як швидко звільнить полонених моряків – і попросив взамін нічого про це не говорити, не писати і не показувати. Тобто по суті, попросив їх не виконувати їхню професійну діяльність. І вони, як ми побачили із наступних днів, на це радо погодилися. (Чи не радо, а зі сльозами на очах – але все одно погодилися.)

А пам’ятаєте, як дехто пояснював формат зустрічі “оф зе рекордс” – мовляв, це ж типу просто знайомство, про що там писати? Ну от оце теж частина цього третього кидка. І ви тепер маєте запам’ятати – якщо вам говорять, що оце ми не покажемо, бо блаблабла, значить, сміливо плюйте тим, хто це говорить, у їхні поганиє очі. Бо це – кидок.

Кидок 4 – Московія Європу і Зеленського

Цей кидок розкрив Клімкін, показавши всю підноготну історії із “звільненням моряків”. Кремль, замість того, щоб віддати моряків просто так (точніше, в обмін на повернення до ПАРЄ), влаштував традиційну для себе аферу, виставивши хитру умову, по суті, пастку. Ось ми повертаємо вам ваших моряків, але лише для того, щоб ви їх у себе судили за те, за що їх збиралися судити ми.

В принципі, нічого дивного – домовлятися із Московією можна лише з позиції сили, тобто коли вона здихає з голоду, як в кінці 80-х, можна домовлятися про поставки “ніжок Буша” в обмін на демократизацію. А з позиції обопільно вигідного компромісу домовлятися із Кремлем – марна справа, бо ті люди не знають значення слова “компроміс”. Ну, і не мною сказано, що для Московії готовність домовлятися – це ознака слабкості, яку вони обов’язково спробують використати.

Висновок

Вся ця історія була зрежисована двома гравцями – з одного боку. Московією, з іншого, єдиним німецько-французьким фронтом. Зеленському на відповідних зустрічах, або ще навіть до них, у телефонному режимі, дали команду (ок, переконливо попросили) не здійняти бучу, пообіцявши натомість бонус у вигляді піару “визволителя полонених моряків”. Зеленський, звісно ж, погодився і навіть встиг підкинути відповідну тему журналістам на першій “підгодовувальній” зустрічі.

Але Московія вирішила зіграти у власну гру (чи то від бажання захапати більшого, ніж домовлялися – не тільки повернутися до ПАРЄ, а й змусити Україну фактично визнати Крим московитським; чи то від імперського зарозуміння і тупості). І все пішло трохи шкереберть. Тобто Московія в ПАРЄ повернулася, а Зеленський нічого не отримав. Ба більше – втратив, бо одночасно південно-східному (та й центральному теж) лохторату його партії Крель скормив “справжнього миротворця”, Медведчука, який “звільнив  трьох полонених”. Тобто Зеленський виявився балабол (ну ок, “йому завадив Клімкін”), а Медведчук – молодець. І якийсь відсоточок перетік від “Слуги народу” до “Опозиційної платформи – За життя”.

Постскриптум

Ну ок, зараз був Клімкін. А після парламентських виборів?

Advertisements

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s