“Динамо” і Джулай на ЧС-2019. Два зауваження

Два неейфорійні аспекти, які хочеться виділити у вчорашній перемозі молодіжної збірної України на чемпіонаті світу. Власне, не у самій перемозі, а у навколофутбольних дискусіях.

“Динамо” рулить?

Перший аспект напряму стосуватиметься футболу. Протягом турніру не раз і не два мені доводилося бачити навіть на Facebook, не кажучи вже про більш-менш спеціалізовані форуми і сайти – мовляв, а бачите, як молоді динамівці рулять, вихованці “Динамо” принесли перемогу – і таке інше.

Я не полінувався прогулятися по Вікіпедії – і от що нарив по цих молодих динамівцях. Їх там рівно п’ять, Супрягу ми відкидаємо, він цілком очевидний не-вихованець, бо прийшов у ДК уже на дорослому контракті (як і нинішній гірник Сікан, до речі). Залишається чотири. Так от, дивимося, коли вони почали займатися в “Динамо”.

Булеца – 16 років
Кучерук – 16 років
Попов – 16 років
Цитаїшвілі – 12 років

Як бачимо, назвати цих хлопців вихованцями “Динамо” – крім хіба що Цитаїшвілі, бо він все-таки пробув там 7 років – можна досить умовно. Цілком очевидно, що вони перейшли в “Динамо” просто тому, що це один із двох клубів в країні, де навіть на дитячому рівні створені нормальні умови для занять футболом. Наприклад, із мого досвіду спілкування – тільки “Динамо” і “Шахтар”, навіть на рівні уже 9-10-річних оплачують усе на світі (тренування, турніри, виїзди і т. ін.). У всіх інших клубах, про які я знаю – все це лягає на плечі батьків. (Ну, або спонсорів, якщо вони є, а їх майже ні у кого немає.)

Тому не дивно, що люди намагаються потрапити до ДК і ШД – дивно, навпаки, що динамівців-гірників у цій збірній усього 10 із 21-го. Це не заслуга “Динамо”, це просто ситуація у вітчизняному футболі така.

(До речі, щодо “Шахтаря”, то варто відзначити, що там троє із п’яти – це реальні вихованці академії. Бондар, хоч і харків’янин – з 7 років займається в “Шахтарі”, Чех з 8-ми, а Конопля взагалі уродженець Донецька.)

Між іншим, в складі цієї збірної є футболісти, яких дійсно можна назвати вихованцями “Динамо” – але вони давно вже не там. Це “іспанець” Хахльов і син загиблого на війні офіцера Дришлюк. От Кирило Дришлюк, наприклад, з 11 років у “Динамо” займався до 17-ти, коли пішов у “Зірку” (зараз в “Олександрії”). А Булеца, Кучерук і Попов – вони такі вихованці “Динамо”…

Для прикладу глянув Італію, яка теж представлена була на цьому мундіалі. Із трійки грандів “вихованцями” представлені лише “Мілан” і “Ювентус” – по 2 гравці. Причому як мінімум два із них – голкіпер Алессандро Пліццарі і захисник Рауль Белланова – є реальними вихованцямим клубу, із 6 років займаються у “Мілані”. Усі інші 17 гравців – це “Кротоне”, “Луккезе”, “Пескара”, “Ліворно”, “Равенна”… Підозрюю, це тому, що там умови не настільки погані, як в українських малих клубах. І не треба бігти у великі клуби прямо в дитячому віці – якщо їм треба буде, заберуть уже з контрактом (як воно і відбувається зазвичай).

Герої минулих коментаторських днів

Одним із головних позитивів цього турніру був – на думку багатьох українських шанувальників футболу – коментаторський дует. В український телеефір повертаються зірки 2000-х, Дмитро Джулай і Денис Босянок! Звісно, що це викликало певний фурор. Тож хочеться поговорити і про цей момент.

Для початку окреслю диспозицію – я слухав тільки фінал (повністю, коментували обидвоє) та півфіналі (2 тайм, коментував Босянок). З одного боку, всього два матчі, але матчі не прохідні, матчі важливі, ключові і навіть, вибачте за пафос, вікопомні. Тож мали б бути досить показовими.

І от що мені спало на думку після цих матчів. Особливо після фіналу. Таке враження було, що я повернувся у першу половину попереднього десятиліття. Розумієте, за ці, ну скажемо так – 10-12 років (візьмемо за точку відліку час появи спеціалізованого телеканалу “Футбол”) коментаторство в Україні дещо змінилося. Зробило певний крок уперед. Наприклад, в емоційній подачі футбольного матчу. В цьому одна із головних претензій до коментаторів – їх часом (і це “часом” тривало дуже багато часу) було просто нудно слухати. Перший в історії українського футболу фінал мундіалю за участі нашої збірної – а нудно. Сидять собі люди в студії, говорять про футбол, нормально так говорять, правильні, в принципі, речі говорять – але ну нецікаво це слухати. Ти ж на іншій емоційній хвилі з ними. Навіть коли один із коментаторів (Босянок, скоріш за все) намагався грати на нервах – наголошуючи на тому, що “три хвилини до перемоги” і таке інше – це не сприймалося в унісон із внутрішнім уболівальницьким настроєм.

Власне, фразою про те, що коментатори першої половини 2000-х і кінця 10-х – це уже різний формат, я вам Америки не відкрию. Так у цьому динамічному телевізійному бізнесі відбувається у всьому. Недавно прочитав слова найкрутішого телевізійника пострадянського простору Леоніда Парфьонова: “Для меня сегодняшним стандартам качества отвечают наши работы начиная с «Птицы-Гоголя»”. Це 2009-й рік. А до 2009-го, крім легендарного “Намедни” були шедевральна на той момент “Российская империя”, цікаві “Война в Крыму”, “Гамбит. На месте событий”, “И лично Леонид Ильич”. Але – вже не сприймається. Бо час іде, стандарти, вимоги змінюються. Цей бізнес, динамічний, швидкозмінний, він саме так і живе. І те, що (повертаючись до нашої теми) сприймалося після періоду Дерепи-Семененка як ковток свіжого повітря – нині вже виглядає як практично ретро.

До речі, фразу про те, що Джулай і Босянок залишилися там, у своїх золотих часах – придумав зовсім не я. Але під час цього мундіалю я зрозумів, що у цій фразі таки є правда. Так в чому ж феномен такої реакції футбольної спільноти, очікування цих двох непересічних, але з минулого, персонажів? Підозрюю, в тому, що більшість тих, хто очікував – за останні роки не чули того ж таки Джулая на “Сетанті”. І жили враженнями (у першу чергу – порівняльними, з часами вищезгаданих коментаторів радянської школи) з тих часів. А я от трохи чув.

Звісно, коли коментатор починає коментувати іншою мовою – а Джулай коментував там московитською, – це накладає свій відбиток. Крім того, інший український коментатор “Сетанти”, Олексій Іванов, коментував своєю рідною мовою, йому не довелося переключатися, на відміну від Джулая. Але. Іванова я чув не раз і не два (якось так склалося, що більшість матчів, які я дивився із “Сетанти”, були саме у виконанні Олексія) – і було помітно протягом певного періоду, як він росте в професії. Наприклад, як змінюється його робота з інтонацією під час матчу, як він все вдаліше і уміліше оперує іронією і просто якимись гумористичними нотками. Пошукайте на Рутрекері матчі “Сетанти” у виконанні Іванова, візьміть люфт у 2-3 роки – ви зрозумієте, про що я кажу.

Так от – у Джулая таких змін я не відчував. Повторюся, можливо, це пов’язане із мовною особливістю – Джулай все-таки україномовний коментатор з самого початку. Але враження було саме таке.

І від вчорашнього коментаря фіналу воно було схожим. Як для першої половини 2000-х – цілком пристойний коментар, без дурнуватих штампів попередньої епохи, жвава така розмова людей, які розбираються у футболі та уміють про нього розповісти глядачам. Але у 2019 році хочеться – і вимагається, бо є підстави – уже чогось більшого, іншого. Чого я й не почув.

Висновки

Відразу до обох пунктів цього тексту. Заглиблюйтеся у суть речей і не живіть минулим.

2 thoughts on ““Динамо” і Джулай на ЧС-2019. Два зауваження

  1. “цілком пристойний коментар, без дурнуватих штампів попередньої епохи, жвава така розмова людей, які розбираються у футболі та уміють про нього розповісти глядачам”
    В тому й проблема, що у виконанні українських коментаторів нового покоління цього й бракує, як на мене. Так, змінилася емоційна складова коментаря й таке інше, але якщо вслухатися, що саме вони кажуть, часто-густо починають кровоточити вуха. До того ж якісь вони на мій смак усі сірі й однакові, за рідкісними винятками. Принаймні, моє суб’єктивне сприйняття саме таке.

    Подобається

Написати відповідь до persona13 Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s