Головна причина, чому Порошенко програв вибори

Ну що ж, тепер можна уже сказати всю правду, як воно є.

Тільки давайте домовимося на березі, щоб я не викидав вас потім за борт довго і важко, як мішок з гівном. Порошенко – не святий, не ідеал, не український “Вашинигтон з новим і праведним законом”. Порошенко – звичайний політик, президент перехідного періоду. Рівно так, як і Ющенко. Зі своїми плюсами і мінусами. Волєю судєб, тобто політичної ситуації та списка в бюлетені він став чи не найкращим варіянтом на виборах-2019, але це тільки тому, що так склалося (чи то пак склали). Я вже писав список із як мінімум п’яти чинних українських політиків, за яких я проголосував би з більшою радістю. Тож повторюватися не буду. (Кому треба список – картка Монобанку у мене є, номер дам, тариф звичайний, 150 грн. За прізвище. Гуртова скидка – 7%.)

Все? Капіш? Хто ні – трап он там, кроком руш на х…утір бабочок ловить. Ми ж продовжуємо.

Так от. Почитав я, послухав все, що відбувалося в Україні під час і після “кенгурації гідранта” (це так народ назвав інавгурацію Зеленського – а до народу, як учить нас шостий президент, треба дослухатися), про призначення, законопроекти, виступи богданів, рябошапків і самого Зеленського. І от що подумав.

Деякі люди досі виясняють, в чому були причини поразки Порошенка. “Тиждень” цілу статтю написав, 9 причин знайшов, народ хвалить (да я знаю, що за аргумент “народ хвалить” у пристойному товаристві скоро битимуть; але це такий, не отой народ, що зовсім тупий, що населення, а це народ той, що народ). Але я вам скажу, як рідним, що є одна проста причина поразки Порошенка.

І полягає вона у тому, що Порошенко – чи його великорозумна команда – вирішив виїхати на досягненнях. На досягненнях і максимальному рівні правди. (Звісно, це “максимально” аж ніяк не рівняється і навіть не наближається до 100%, але все ж для України є досить вагомим.) І в цьому його головна, стратегічна, я б сказав – світоглядна помилка.

Помилка в тому, що українське суспільство в основній своїй масі – оті от 73% і є, – не те, що не готове, воно просто не потребує правди. Йому не потрібна правда. Йому потрібна брехня. Бо брехня зазвичай солоденька, як цукрова вата із совкового дитинства, а правда гірка і противна, як ліки. Людям потрібно бре-ха-ти. До речі, 2014-го – я вже не знаю, це спеціально було задумано чи так саме вийшло – саме у Порошенка це прокатіло. І про “в один тур”, і про “війну в скількись там тижнів”. (Так, я знаю, що, якби не вторгнення регулярних військ Московії, то війна дійсно б завершилася швидко – але не в кілька тижнів же.) Людям впарили те, що вони хотіли почути. Вони почули. І з задоволенням побігли голосувати.

Рівно те саме відбулося і на цих виборах. Тільки тут ще додався такий фактор, що суспільству треба було звинуватити когось у всіх невдачах останніх п’яти років. І суспільству підсунули зручну мішень. Ось він, винний! Порошенко! Не ви, тупорилі ухзилянти від призову, не ви, дурнуваті хабаредавальники і хабаребральники, не ви, ліниві алкаші, які не можуть заробити собі на пристойне життя. А он хто! (Для тих, хто таки виплив і заліз назад на борт, нагадаю – вини з Порошенка не знімає ніхто. Але винен у всьому аж ніяк не він один. Та і не про нього мова, повторюся, я не пишу про політику і політиків. Це все нецікаво. Я пишу про людей.)

І люди із превеликим задоволенням схавали всю брехню, попросили добавки, а потім, висравши перероблені фейки – з’їли їх ще раз.

Це звучить цинічно і жорстоко, я розумію. Але це правда. Це населення можна тільки дурити. Як надурив 1999-го Кучма, влаштувавши з Симоненка ледь не вселенське зло і головного конкурента собі на виборах. Отак треба було діяти. До того ж, згадайте, як тоді працювали ЗМІ. Що. хтось собі дозволяв такі наїзди – ок, хоча б уполовину такі наїзди на Кучму, як зараз були на Порошенка? Ні. І, до речі, нічого страшного із міжнародною співпрацею не сталося 🙂

Отже, головна проблема лузера президентських виборів у тому, що він, говорячи криворізько-юридичним діялектом української мови, не став кидати виборців через хуй, а спробував домовитися з ними на базі своїх реальних чи дещо прикрашених здобутків.

І забув, що на цьому погоріли і Чорновіл, і Ющенко – той взагалі кілька разів, починаючи з виборів-2006. До речі, раджу вам пригадати ту елекцію (не ерекцію, а елекцію; звідки тут зе болаші?). Вона є дуже показовою в контексті цих виборів. Бо Тимошенко так само, як нині Коломойський і Богдан, кинули через хуй всі потрібні їм лохторати. Ви пам’ятаєте шок, який був після оголошення екзит-полів тоді? От такий і був, як нині. А тому був, що Тимошенко всю дорогу інтригувала і, як виявилося пізніше, мало не державний переворот організовувала. А Ющенко з допомогою Єханурова розгрібав її (і Януковича) пре м’єрські наслідки. Але кому ця правда цікава, еге ж?

Отже, моє майбутнім депутатам і президентам дружнєє посланіє. Це населення (я не кажу “народ”, з народом все складніше, з ним треба реально домовлятися; але народу в країні – меншість) можна і треба кидати через хуй. Якими вже ви будете керуватися помислами, навіщо вам це потрібно – накрасти грошей чи щось створити в країні, – це уже питання номер два. Але кидати доведеться. Бо достукуватися правдою можна. До кількох десятків відсотків (я, до речі, не схильний повністю ототожнювати ці дві спільноти – народ і “25%”, але зараз не про це). Але цього для перемоги вам буде замало.

Отже – брешіть, маніпулюйте, сціть у очі. Інших аргументів лохторати просто не розуміють.

Advertisements

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s