“Санкції не працюють”, або Баран Артемій Лєбєдєв

Важливий момент із запорєбрікового життя.

Для початку – велика цитата із нового видання “Ледокола” Віктора Суворова (Володимира Резуна). Прочитайте її до кінця, а потім поговоримо, навіщо і для чого вона була потрібна в цьому тексті. Отже, цитата:

*********************************************************************

Разведка знает множество индикаторов, которые, как лампочки на пульте, позволяют не только следить за обстановкой, но и предсказывать ее развитие.
Должность начальника Разведывательного управления Генерального штаба генерал-лейтенант Голиков получил в июле 1940 года. Он знал, что Сталин документам не верит (Голиков им тоже не верил), поэтому, считал Голиков, надо найти какие-то ключевые индикаторы, которые безошибочно покажут момент начала приготовлений Гитлера к войне против Советского Союза. Голиков такие индикаторы нашел.

Например, всем резидентам советской военной разведки в Европе было приказано следить за поголовьем баранов, внедрить свою агентуру во все ключевые организации, прямо или косвенно связанные с «бараньей проблемой». В течение нескольких месяцев были собраны и тщательно обработаны сведения о численности поголовья баранов в Европе, об основных центрах их выращивания, о скотобойных центрах. Голиков регулярно получал сведения о ценах на баранье мясо в Европе.

Кроме того, советская военная разведка начала настоящую охоту за грязными тряпками и промасленной бумагой, которую германские солдаты оставляли в местах чистки оружия. В Европе германских войск было много. Войска располагались в полевых условиях. Каждый солдат минимум раз в день чистит свое оружие. Тряпки и бумагу, которая используется при чистке оружия, обычно сжигают или закапывают в землю. Но, конечно, это правило не везде соблюдалось неукоснительно, поэтому военная разведка имела достаточно возможностей получить огромное количество грязных тряпок. Эти тряпки в довольно больших количествах переправлялись через границу. Чтобы не вызывать подозрений, в эти тряпки заворачивали какую-нибудь железяку и разными путями переправляли ее в СССР. В случае любых осложнений полиция обращает внимание на металлическую деталь (обычно это совершенно безобидная железяка), но не на грязную тряпку, в которую она была завернута. Кроме того, через границу легально и нелегально в гораздо больших количествах, чем обычно, переправлялись керосиновые лампы, керогазы, примусы, светильники и зажигалки.

Все это анализировалось сотнями советских экспертов, результаты немедленно докладывались Голикову, а Голиков информировал Сталина о том, что Гитлер подготовку к вторжению в СССР еще не начинал, а на всякие концентрации войск и на документы германского военного руководства внимания обращать не следует.

Голиков считал (и считал совершенно обоснованно), что для войны против Советского Союза нужна очень серьезная подготовка. Важнейшим элементом готовности Германии к войне против Советского Союза являются бараньи тулупы. Их требуется огромное количество — не менее 6 миллионов. Голиков знал, что в Германии нет ни одной дивизии, готовой воевать на территории Советского Союза. Он тщательно следил за европейскими баранами. Он знал совершенно точно, что как только Гитлер действительно решит вести войну с СССР, высшие руководители вермахта немедленно отдадут приказ промышленности начать производство миллионов бараньих тулупов. Этот момент неизбежно отразился бы на европейском рынке. Несмотря на войну, цены на баранье мясо должны дрогнуть и пойти вниз из-за одновременного уничтожения миллионов животных. В тот же момент цены на бараньи шкуры должны были резко пойти вверх.

Голиков считал, что для войны в СССР германская армия должна использовать особое смазочное масло для своего оружия. Обычное германское ружейное масло застывало на морозе, металлические части оружия смерзались, и оно не действовало. Голиков ждал, когда в германской армии будет сменен сорт масла для чистки оружия. Советская экспертиза грязных тряпок показывала, что вермахт и зимой, и летом пользуется своим обычным маслом, и нет никаких указаний на переход на новое масло.

Советские эксперты следили и за германским моторным топливом. Обычное германское топливо на морозе разлагалось на несгораемые фракции. Голиков знал, что если Гитлер решится, несмотря ни на что, на самоубийственный шаг воевать против Советского Союза, не завершив войну против Великобритании, то он должен отдать приказ сменить марку производимого жидкого топлива и начать массовое производство топлива, которое не разлагается на морозе. Именно образцы германского жидкого топлива советская разведка переправляла через границу в зажигалках, фонарях и других подобных предметах. Было еще множество аспектов и индикаторов, которые находились под тщательным контролем ГРУ и должны были стать предупреждающими сигналами — от параметров радиоламп для радиостанций до конструктивных особенностей выпускаемых в Германии паровозов.

*********************************************************************

Прочитали? Ок. Тепер поговоримо про наших баранів. Тобто барана.

Є такий персонаж у Москві – Артємій Лєбєдєв. Дизайнер і мандрівник. Був він і в Києві, навіть крамницю своєї дизайн-студії тут відкрив, але кілька років тому йому заборонили в’їзд – через що він тепер дуже не любить українську владу і чекає на її зміну. Але ми зараз не про це.

А про те, що Артемій Лєбєдєв є отаким чудовим “бараном”, який описаний у Суворова в “Ледоколі”. Справа в тому, що у Лєбєдєва є цікавий формат подорожей – етнографічна експедиція. Якщо коротко, то це відбувається так – Артемій збирає людей (фотографа, відеооператора, якогось іншого “фахівця”, скажімо, якщо це Китай, то чайної церемонії чи просто китаїста) і їде усім кагалом на 2-3 тижні у якусь країну. Звідки всі учасники експедиції кожен день пишуть по посту у соцмережі – текстовому, фото- чи відеозвіт про прожитий день. Важливий нюанс – це все організовується на спонсорські гроші. Тобто залежить від фінансів, які московитські бізнесмени готові виділяти на це.

І от тепер ми заглядаємо на сайт Лєбєдєва і дивимося, які етнографічні експедиції у нього були за останні роки.

2012

Чукотетноексп

Балканетноексп

Мосетноексп

2013

Тихоокеанетноексп

Пітеректноексп

2014

Карибетноексп

Китайетноексп

2015

Індоетноексп

Китайетноексп-2

Як бачимо, дві експедиції на рік – стабільно.

Бюджет експедицій різний, але не сказати, щоб космічний. Одна із найдорожчих експедицій, тихоокеанська, обійшлася у 50-60 тисяч долярів. Для Москви не захмарна сума. Індійська експедиція – 1 мільйон 200 тисяч рублів (в доларах на той момент – трохи більше 20 тисяч). Все це, повторюся, спонсорські гроші.

А тепер дивимося далі.

2016

Вологодетноексп

Всього одна експедиція. І та не десь за кордоном, а по території Московії.

А ось що говорив Артемій, відповідаючи на питання читача про майбутні експедиції, у вересні 2016-го:

Я пока не решил. Мне нужно взять паузу, подумать, почесать репу. Дело в том, что есть два очень важных фактора которые определят решение о том какая будет и будет ли следующая экспедиция. Первое это количество людей в ЖЖ, которое стремительно уменьшается. […] И второе это финансовый кризис, который, многие почему-то думают, что он только в России, но он не только в России, он во всем мире более ли менее присутствует у людей сейчас нет денег, такой период, и соответственно меньше покупают рекламы, меньше покупают спонсорских пакетов. […] вот с Вологдой повезло, это была очень хорошая находка, потому что это была самая дешевая экспедиция из всех. Если в прошлые разы, когда денег было вообще навалом, можно было делать все что угодно, я для экспедиции по Тихому океану покупал один парус для яхты, на котором были логотипы, стоило 20 000 долларов. […] Потому что сейчас, скажем вывести обычно в Экспе 5-6-7 человек принимает участие. Вот сейчас 7 человек отправить на самолете в другую страну это уже значит, считай, что половина бюджета просто пропала…

Так, ми всі звернули увагу на те, що Артемій розказує байку про “фінансову кризу, яка у всьому світі” (ви помітили цю фінансову кризу у всьому світі? Я теж ні), але мова не про те.

А про різке падіння спонсорського інтересу до подібних рекламних кампаній. Сам Артемій же підтверджує, що раніше грошей було море. А зараз дуже пощастило, що експедиція вийшла найдешевшою.

І тут я задаю питання – а чи не з санкціями це пов’язано, з тими самими санкціями, які, як нам розказували, “не працюють”?

Йдемо далі.

2017

Вікендетноексп

Це іще більш економ-варіант, бо це просто виїзд із Москви на вік-енд у якесь сусіднє місто. І спонсор тут, наскільки я розумію, був один – компанія, яка виробляє/продає автівки, на яких (одна на один вік-енд, а то можна подумати, що вони цілим табором їздили) учасники їздили у експедиції. Тобто тут ще й певний тест-драйв за цей же невеликий прайс.

Ви помітили, що теж – лище одна експедиція?

Йдемо далі.

2018

Катаретноексп

О, скажете ви! З’явилися гроші! І будете неправі. Бо ця експедиція – і Лєбєдєв сам про це писав – була організована за кошт Катару, в рамках якоїсь там спільної московитсько-катарської програми. Тобто приватних спонсорських грошей тут не було зовсім. Очевидно, московитський бізнес, якого так не лякають санкції, і досі від них не може відійти. (Хоча на 2019-й рік Лєбєдєв і оголосив чергову експедицію, по Мексиці, але про спонсорів поки що нічого не пише.)

От таке невеличке дослідження. А буквально учора прочитав ось таку новину:

Самые дорогие особняки элитного рынка Рублево-Успенского шоссе с 2014 года значительно подешевели. Об этом сообщается в материалах компании «Метриум», поступивших во вторник, 2 апреля, в редакцию «Ленты.ру».

Средняя стоимость квадратного метра таких домов за этот период снизилась с 32 до 13,5 тысячи долларов, бюджет покупки самого дорогого особняка сократился на 34 процента — со 160 до 100 миллионов долларов. Приведенные цифры отражают стоимость предложения, уточняют аналитики,. Цены, по которым заключаются сделки, могут быть существенно ниже — до 30-50 процентов от заявленного бюджета.

Причинами такой динамики в компании называют обесценивание рубля и падение спроса на дорогое загородное жилье.

Причиною такого падіння попиту на елітну заміську нерухомість автори сором’язливо назвали “знецінення рубля”, але забули додати, що це знецінення спричинили все ті ж санкції, які начебто “не працюють”.

Отак і виходить, що, коли починаєш слідкувати за отакими от “баранами”, виявляється реальна картина. Картина, яка стала можливою завдяки західним санкціям. А санкції стали можливі завдяки невизнанню анексії Криму та Мінській угоді. От і думайте. І не будьте баранами.

P.S. На фото – автомобіль Лєбєдєва під час експедиції по Україні (це 2009 рік). Ану знайдіть там наклейки українських компаній. Підказую – там навіть один вітчизняний музичний гурт представлений 😉

А автомобіль цей, до речі, Артемій продає ще із жовтня минулого року – і вже скинув ціну із “чем ближе к 3 млн рублей, тем вероятнее” до 1,9. Теж, певно, санкції не працюють, а просто у людей чомусь грошей немає на авто.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s