Присвячується усім тим, хто радіє з факту вільних і чесних виборів.

1991 рік

Вибори вільні.

Українці, які числом 90% проголосували за незалежність країни, тими ж руками числом 60% вибрали президентом вчорашнього члена ЦК КПУ та голову ВР УРСР, а не дисидента, який на незалежність цієї країни і боровся.

1994 рік

Вибори, в принципі, вільні.

Українці вивели у другий тур людей, які працювали в міжвиборчий період президентом та прем’єр-міністром, і на чиїй совісті (в першу чергу прем’єр-міністра, але і президент доклався) була гіперінфляція 1993-го і реальне, а не вигадане однією божевільною, зубожіння цілої країни.

1999 рік

Вибори, в принципі, контрольовані.

Захід, який за 5 років до того голосував проти проросійського кандидата Кучми, проголосував за нього, купившись на примітивну маніпуляцію із просуванням у другий тур очевидно програшної кандидатури лідера КПУ. Схід частково ностальгував за совком, частково підкорився адмінресурсу.

2004 рік

Унікальні вибори в історії країни.

Це єдині вибори в Україні, які пройшли у реально московитському форматі, коли влада намагалася переламати усю країну через коліно. Дії влади викликали відповідну протидію опозиційних еліт та суспільства, що призвело до першої в історії країни перемоги проукраїнського кандидата.

2010 рік

Вибори вільні.

На перших в історії\ України (1 грудня 1991-го – це була ще не зовсім Україна) вільних виборах з тріском програв чинний президент, на якого проукраїнська частина суспільства навішала усіх собак за проблеми на внутрішній арені – хоча він після 2006 року очолював парламентсько-президентську державу, у парламенті якої не мав власної коаліції, а його партія входила в коаліцію, скоріше ворожу йому, ніж партнерську.

При цьому перші два місця, які виводять у другий тур, зайняли люди, які пропрацювали за попередні 5 років прем’єр-міністрами, і які мало не створили в Раді широку коаліцію – представник донецького фінансово-бандитського угруповання, яке і ламало країну через коліно 2004-го, та ультрапопулістка, під керівництвом якої українська економіка, на відміну від економіки сусідніх держав, рухнула у прірву під час світової фінансової кризи, та яка запам’яталася роздачею “юліної тисячі”.

2014 рік

Вибори, в принципі, вільні, але з нюансами.

Нюанс цих виборів заключався у тому, що практично усі фінансові еліти, які у першу чергу контролюють публічний простір завдяки пульту від телевізора, підтримали одного з кандидатів. До того ж, успішним стало дещо маніпулятивне гасло про необхідність проведення виборів у один тур.

2019 рік

Вибори вільні.

Результати зараз обробляються.

[пауза]

Резюмуючи, можна сказати, що вільними у повному розумінні цього слова можна назвати три українські елекції – 1991, 2010 і 2019 років. Результати, які вони принесли – ви бачите.

А висновки кожен зробить для себе сам.