Дожилися. А я, вибачте за мимовільне вихваляння, попереджав ще 2014-го.

“Підкреслюю, ідеться про всі сторони конфлікту, бо серед Небесної Сотні є і 18 загиблих міліціонерів”, – заявив уже вчора на засідання комітету Ради Юрій Луценко.

Отак. Серед Небесної Сотні 18 загиблих міліціонерів. По-перше, 13 (або 17) – але мова взагалі не про це.

Я ще 2014-го обурювався, коли в список Небесної Сотні включили В’ячеслава Веремія. Для тих, хто забув (а таких уже вистачає, як я бачу протягом останніх років) – Веремій працював у “Вєстях” (не забули, чия це була тоді, можливо, і зараз, газета?) і писав про Євромайдан відверто провокативні статті, які мали на меті очорнити, дискредитувати народний протест. Наприклад, про те, що проститутки з Окружної перебралися на Майдан.

Так, його убили тітушки Крисіна. І що це міняло? Веремій не мав ніякого відношення до Євромайдану, навпаки – він працював на тих, хто стояв по той бік барикади, на тодішню владу. Його включення у список на присвоєння звання Герой України лише за формальною ознакою було бажанням не влаштовувати зайвих скандалів на першу річницю початку Революції Гідності. Але разом з тим і відкриттям скриньки Пандори.

Бо взагалі-то Луценко правий. З точки зору включення в список Веремія (ті, хто постраждав від влади) – і “18 загиблих міліціонерів” сюди ідеально вписуються. Вони ж теж в основному загинули, підозрюю, від рук своїх колег (чи привезених із Московії). Тобто від представників влади. Як справжні євромайданівці і медіатітушка Веремій. Різниці тут немає ніякої.

Але штука в тому, що принцип, вибачте за таке цинічне слово, комплектування Небесної Сотні (не чиновниками, а суспільством) – інший. Це ті люди, які загинули у боротьбі проти злочинного режиму Януковича за європейське майбутнє, за цивілізоване майбутнє, за торжество правосуддя і за Януковича з посіпаками на нарах. Де тут місце для журналіста ригівських “Вєстєй”? Де тут місце для захарченківських підлеглих, які стояли в центрі Києва якраз для того, щоб цю боротьбу задавити?

(Причому чисто по-людськи деяких із загиблих, тих, яких просто пригнали і поставили, і які просто стояли, аж поки не отримали кулю – шкода. І вони дійсно, тут Луценко правий – жертви. Але! Вони не Небесна Сотня.)

Що ж, так можна і далі комплектувати Небесну Сотню. Ким? А, наприклад, Чечетовим. Самогубство? Значить, розкаявся. А, може, взагалі свої викинули з вікна, бо забагато знав і був сцикливий (всі пам’ятають, як він після першого Майдану здавав своїх хазяїв? а вони пам’ятали). А ще я пам’ятаю, як після самогубства дехто почав вихваляти Чечетова – мовляв, він і по округу їздив, і людей реально вислуховував і допомагав. Хто завадить зараз вкинути вигадану історію про те, що Чечетов навіть до Януковича ходив, щоб той зупинив бійню? А коли йому дійшло, що ж його Партія регіонів таки натворила – не витримав мук совісті і викинувся з вікна. Готовий герой!

Не чіпайте Небесну Сотню. Ніхто. Ви не маєте права на це. Ніхто не має права. Дописувати історію, дописувати до людей, які загинули за свободу, тих, хто загинув за режим – це ницість і підлість.