Катастрофи-близнюки, літаки на вулицях Львова та Києва, особистий гість Хрущова на дні Київського моря – все це і багато іншого у розповіді про авіакатастрофи на території УРСР з 1932-го по 1961-й роки.

Відлік авіакатастрофам на території УРСР (тоді ще УСРР) починається із 1932-го. 25 лютого у 30 кілометрах на південь від Дніпропетровська літак К-5 через сильний туман врізався у мачту лінії електропередач. Із двох людей на борту загинула одна.

1935 рік став багатим на авіакатастрофи в Україні. 27 червня у Запоріжжі на злітно-посадковій смузі зіштовхнулися два літаки – АНТ-9 (один із перших багатомісних пасажирських літаків) та ПЛ-5. Загинули пілоти обох літаків, бортмеханік одного з них, 9 пасахирів АНТ-9 та 1 – ПЛ-5.

16 листопада К-5 в 4 кілометрах від харківського аеропорту налетів на трубу цегляного заводу №6. Обидва пілоти загинули.

11 грудня пілот У-2 не зумів після злету набрати висоту і врізався у радіомачту. Льотчик загинув.

29 грудня літак Сталь-3, який прилетів з Дніпропетровська до Києва (на тодішній головний аеропорт «Бровари», який був знищений у Другій світовій війні), тут же був відправлений у контрольний політ без формального дозволу. Помилки пілота призвели до падіння, із шести пасажирів – працівників аеропорту загинуло четверто.

2 травня 1938-го над селом Царичанка (Дніпропетровська область) на літаку СП на честь Дня міжнародної солідарності трудящих катали колгоспників. Під час польоту, коли на борту були міліціонер і начальник райвідділу міліції, літак звалився в штопор і врізався у землю. На місці загинула одна людина – головний міліціонер району. Пілот помер від отриманих травм через кілька днів.

16 липня того ж року літак УТ-2, виконуючи тренувальні польоти з аеродрому заводу №43 в Києві (нині це Серійний завод «Антонов», між станціями метро «Нивки» і «Святошин»), звалився у штопор. Обидві пілоти загинули.

7 вересня 1951-го Ан-2 проводив тренувальний політ за маршрутом Київ-Бишів-Бородянка-Київ. Над селом Горбовичі літак розвалився і впав. Весь екіпаж із 5 чоловік загинув.

1953-го сталося дві авіакатастрофи. 23 травня поштовий По-2, вилетівши з Чаплинки, піднявся на висоту 30 метрів, упав у 600 метрах від аеродрому. Пілот загинув.

31 жовтня літак Ли-2 (копія радянського ж ПС-84, який у свою чергу був копією Douglas DC-3), який слідував по маршруту Ростов-на-Дону – Харків, не долетів до аеропорту «Основа» 4 кілометри і упав в районі села Жихор (нині частина Харкова). Із 16 людей на борту загинуло 15, Вижив один пасажир.

1954-го в небі України розбилося два літаки По-2А, обидва виконували авіаційно-хімічні роботи. У обох випадках були підозри на погане самопочуття пілотів. 25 травня літак розбився над полтавським селом Рябківка. Як виявилося, у пілота був туберкульоз, під час авіаційних робіт він майже не відпочивав, тому міг втратити свідомість у небі.

27 серпня розбився літак над Павловкою, що на Одещині. Там теж підозрювали різке погіршення стану здоров’я пілота. Він вижив у самій авіакатастрофі, але, будучи непристібнутим, випав із кабіни і через отримані травми ще по дорозі до лікарні помер.

23 січня 1955-го Ли-2 розбився над Липовцем (Київська область) через безглузду причину. Хтось із пілотів викинув у вікно недопалок цигарки, той затягнуло у вентиляцію, іскри від недопалка потрапили на вату – і розпочалася пожежа. Літак екстрено приземлився, врізався в дерево. Загинуло троє (із 16 на борту) людей – пасажир і радист втратили свідомість, надихавшись димом, і згоріли. А капітан викинувся із аварійного люку, вдарився об центроплан літака і загинув.

8 травня того ж року поштовий Ли-2 упав біля аеропорту «Дніпропетровськ» через те, що у польоті зруйнувалося ліве крило. Всі чотири члени екіпажу загинули.

Перша резонансна авіакатастрофа сталася на території УРУР 17 серпня 1957-го над Києвом. Два Ил-14 зіштовхнулися над будинком №32 по проспекту 40-річчя Жовтня (нині – Голосіївський). Винними суд визнав диспетчера та чергового з польотів, обидва отримали по 10 років позбавлення волі.

Загинули всі 5 членів екіпажу вантажного рейсу із Софії та всі 4 члени екіпажу, які вилетіли з Жулян і літали по колу. Крім того, літак, який виконував тренувальний політ, упав на триповерховий будинок №27 по вулиці Совській (нині це місце знаходиться за адресою проспект Лобановського 152-а), тому загинуло іще 6 людей на землі. Таким чином, усього кількість жертв авіакатастрофи складає 15 осіб.

Саме сюди упав один із літаків після зіткнення у небі

За два тижні, 30 серпня, ще один Ил-14 розбився біля села Словіта, що у Золочівському районі Львівщини. В результаті зіткнення з лісом загинули всі 5 членів екіпажу та 2 пасажири.

4 червня 1958-го у селі Злинка, що на Кіровоградщині, стався трагічно-алкоголічний випадок. П’яний пілот приїхав після цілого дня «фестивалю» невідомо де із двома друзями на аеродром, заліз в свій По-2, взявши з собою одного товариша по чарці – і спробував злетіти. Злетів, але тут же упав на землю. Пасажир залишився живий і неушкоджений, але приятелю допомагати не став, хоча той просив про допомогу – виліз із уламків та утік. Інший п’яниця, який сидів у машині на землі, теж швидко поїхав геть. А пілот помер від отриманих ран і опіків у лікарні.

7 листопада розбився об гору в Криму, біля селища Привітне, Ил-12. Загинуло 12 чоловік – 5 членів екіпажу та 7 пасажирів.

1959-го в УРСР знову розбився По-2, який займався обприскуванням полів. Це сталося 12 червня у Чернівецькій області. Пілот небезпечно знизився і зачепив дроти ЛЕП. У результаті контакту літак зруйнувався, льотчик загинув.

Найбільша на той момент авіакатастрофа за кількістю жертв сталася 16 листопада біля Львова, коли літак Ан-10 (на головному фото, в аеропорті Львів) рейсом із Москви на висоті 110 метрів, уже готуючись до посадки, раптом різко перейшов у піке (зробив «клювок») і врізався у засніжене поле. Загинуло 8 членів екіпажу і 32 пасажири.

Причина катастрофи стала відома після того, як 26 лютого 1960-го точно такий же Ан-10, який експлуатувався всього 6 днів, розбився в тому самому районі біля Львова, слідуючи за тим самим маршрутом. Загинуло 32 людини (8+24).

Розслідування цих двох випадків виявило, що в умовах обмерзання літаки Ан-10, заходячи на посадку із випущеними закрилками, стають схильними до мимовільного пікірування. Після цих двох катастроф були внесені зміни в правила експлуатації Ан-10, також покращена робота системи, яка запобігала обмерзанню стабілізатора.

3 квітня Як-12 під час польоту над селом Єрчики, що на Житомирщині, зіштовхнувся із дикою качкою. Через це літак втратив керованість – є версія, що пілоту в око потрапив шматок металу після цього зіткнення – і впав. Пілот і авіатехнік загинули.

Інша резонансна катастрофа року в УРСР сталася 17 серпня, коли над неіснуючим нині (затопленим водами Київського мора) селом Тарасовичі загорівся двигун літака Ил-18. Судно, яке летіло за маршрутом Каїр-Москва, після останнього повідомлення «Падаємо, падаємо, прощайте, падаємо, падаємо, падаємо» врізалося у землю практично вертикально. Загинуло 34 людини, з 27 пасажирів тільки 16 були громадянами СРСР, 5 – Алжиру (лівий політик Мустафа Феррухі з сім’єю, тікав від французької поліції через СРСР до Китаю), 4 – Йємена, 1 – Афганістану, 1 – Уганди. Угандійцем був лідер національного конгресу цієї країни Джон Мухіма Комулуанж Калекезі. Він жив у вигнанні в Єгипті, а до СРСР летів на персональне запрошення Хрущова, на справу американського льотчика-шпигуна Френсіса Паверса. Калекезі був запрошений на роль посередника між СРСР та США.

Конструктор двигуна АИ-20, пожежа якого і стала причиною катастрофи, легендарний запорізький конструктор Олександр Івченко після того, як дізнався про трагедію – потрапив у лікарню з інсультом (хоча його КБ, нині назване його іменем, і не мало прямого відношення до конкретних паливних форсунок, які й стали безпосередніми винуватцями катастрофи).

30 вересня на Тернопільщині упав Як-12. Пілот загинув через власні помилки.

1961-го в Україні сталося багато авіакатастроф, але всі вони були з мінімальними жертвами.

14 січня біля аеропорту Чернігів розбився літак Let L-200A Morava (виробництва ЧССР), загинули обидва пілоти і авіатехнік.

10 липня під час приземлення в аеропорту Одеси Ту-104 через помилку екіпажу зарано знизився, налетів на будівлю радіомаяка, розвернувся, перелетів через лісосмугу, зачепив крилом землю і врізався носом. Фантастика, але в цій катастрофі із 94 людей на борту помер (у лікарні, через 3 години після події) лише один штурман.

8 вересня під Одесою, в районі села Алтестове через пожежу упав поштовий Як-12. Загинув пілот. Однією із причин пожежі під час розслідування назвали можливе паління самого пілота, коли поруч з ним лежали пачки газет.

11 вересня, на Закарпатті, злетівши від села Комсомольськ (нині населеному пункту повернута історична назва Німецька Мокра), упав у горах гелікоптер Ми-1. Пілот, старший топограф і бортоператор загинули.

І завершив рік іще один чеський літак, Super Aero 45S, який 18 листопада упав прямо на вулицю Енгельса у Львові (нині носить назву Коновальця). Ні літак, ні двигун, який відірвався і покотився по вулиці, нікого із львів’ян не зачепив, а от пілот і пасажир літака загинули.

У другій частині – авіакатастрофи останніх 30 років існування УРСР, в тому числі й найвідоміша авіакатастрофа в історії пасажирських авіаперельотів Радянського Союзу.