Історія, яку важко придумати.

Іде, значить, в звичайній школі звичайний урок фізкультури. А, ні, не звичайній – це московитська школа, щоб ви розуміли. До того ж не десь у Воронежі чи, прости Господи, Лабитнангах – а у Хімках, що прямісінько під Москвою. Тобто практично столиця – практичніше навіть, ніж Бровари чи Бориспіль щодо Києва.

І от – урок. Урок як урок. У одного учня спадає з ноги кросівок. Він його починає зав’язувати, але в силу певних причин (яких, зрозумієте пізніше) робить це довше, ніж потрібно. Кому потрібно? Ну, наприклад, вчительці, яка проводить цей урок. Що робить у цій ситуації вчителька? Ну от ви поставте себе на її місце. Поставили? Тепер спробуйте сказати те, що, на вашу думку, сказала вона. Ні, неправильно. Ану ще раз. Ні, і це неправильно. Добре, увага на табло – правильна відповідь!

Вона говорить (спочатку мовою оригіналу, потім переклад) – “Сегодня у нас день каннибала. Кто хочет человеческого мяса? Можете отпилить ему ногу!” Перекладаю – “Сьогодні у нас день канібала. Хто хоче людського м’яса? Можете відпиляти йому ногу!”

Ні, вам не привидівся попередній абзац. Саме так – “день канібала”, “хто хоче людського м’яса”, “відпиляти йому ногу”. Скажете, це повний треш? О ні, мої юні і не дуже друзі, не поспішайте з висновками. Бо далі буде ще веселіше. Далі буде реакція дітей. Я не буду пропонувати вам її вгадати, просто зацитую (у перекладі) батька хлопчика: “Всі діти накинулися на Ваню і почали бити. Після цього до його голови неможливо було доторкнутися, все боліло”. Били, як ви розумієте, ногами. Ну дійсно, так же зручніше – чого ото нахилятися, спину собі ламати…

І найсоковитіше у всій цій історії. Вгадайте, про який клас йдеться. Я провів невеличкий експеримент, але всі три спроби, які я дав на відгадування, були в молоко. Це не 7-й клас, не 4-й і тим паче не 9-й. Це перший клас. 1-й. ПЕРШИЙ.

Далі все було стандартно – історія дійшла до місцевого дитячого омбудсмена, після візиту якого директорка школи вибачалася, щось там пояснювала (мовляв, учителька з першачками давно не працювала, от і; незрозуміло, правда, причому тут “давно не працювала” і як це “от і” може слугувати поясненням, але), вчительку звільнили “за власним бажанням” (ага, вилізе десь у іншій школі, у трудовій же не записано нічого про день канібала). Нічого нового, все за давно відомим шаблоном. Та одна думка не дає мені спокою.

Першокласники, які після одного слова б’ють ногами  в голову свого однолітка, колегу, сусіду по класу і по парті. Тільки за те, що він задовго зав’язував шнурки. Що це таке? Чи ж це не наслідки того тотального озвіріння московитського суспільства, яке проводив гебешний режим Путіна для того, щоб виховати із своїх підданих слухняних рабів, а із них, цих рабів, зробити “іхтамнєтів” для Криму і Донбасу, Сирії і африканських країн? Чи ж це не логічний, очікуваний результат планомірної роботи державної системи?

Якщо так – то незалежно від того, як завершиться московитсько-українська війна, навіть повною капітуляцією наступника Путіна, поверненням усіх територій і репарацією аж до запропонованого одним алкашем-кіноактором “безкоштовного газу” – стіна і рів з крокодилами. Бо як можна спокійно жити поруч із суспільством, де вчителька каже першачкам “фас”, і вони тут же лупашать свого товариша ногами по голові?

Я не знаю, як.