Історія навколо Об’єднавчого собору Помісної Церкви в Україні, яка тільки-тільки створюється, закрутилася неймовірним чином. І, що цікаво, схоже, без анінайменшої участі “руки Кремля”.

Для початку – ось вам стаття Віктора Трегубова (фантастика, що я пропоную текст авторства цієї людини, та все ж, “Платон  мені недруг, та істина дорожча”). Втім, я не впевнений, що в статті викладена якраз істина – але фактаж щодо формату Об’єднавчого собору, який дозволить чи не дозволить нинішній УПЦ КП, яка доживає останні дні, обрати предстоятелем ПЦвУ свого кандидата (за замовчуванням таким вважається патріарх УПЦ КП Філарет). там викладений досить детально. І з висновками. Приймати їх, як істину чи ні, повторюся, я не знаю.

Ось, наскільки я розумію, реакція в тому числі й на цю статтю, священника УПЦ КП Олександра Дедюхіна – того самого, який разом із президентом Порошенком літав у Стамбул, де зустрічався із Вселенським патріархом Варфоломієм І.

І ось, як на мене, найцікавіше – реакція на пост о. Олександра, реакція у вигляді коментарів під постом.

Так, звісно, це не всі коментарі, а вибрані. Вибрані під одну тематику – тематику незадоволення громадян України (і, частково, парафіян УПЦ КП та/чи майбутньої ПЦвУ) тим, що Об’єднавчий собор і створення автокефальної помісної православної церкви в Україні опинилося під загрозою – на їхню думку, як і на думку Трегубова, через амбіції певних людей в УПЦ КП. Я спеціально зробив таку вибірку, щоб показати, наскільки це питання хвилює громадян, принаймні, в фейсбучному форматі.

А щодо самої ситуації – я нічого додати не можу. По-перше, не володію темою, по-друге, не володію інсайдами. Тут ви вже самі, без мене шукайте відповіді, якщо вам цих не досить.

Єдине, що я скажу з позиції дилетанта поки що Київського патріархату (сподіваюся, після 15.12 – Київської митрополії): на рівні інтуїції я був би “за” те, щоб на Об’єднавчому соборі ПЦвУ очолив один із екзархів Константинополя. Можливо, один із тих, який і прилітав сюди з метою підготовки собору. Просто тому, що – повторюся, це лише на рівні інтуїції – ця людина, вона б не мала ніяких негативних нюансів і бекграунду тут, в Україні, і їй було би простіше запустити весь процес функціонування ПЦвУ, зокрема, визнання її іншими церквами із Диптиху.

P.S. Можна порівнювати цю мою ідею із легендарним “запрошенням варягів княжити на Русі”. Не думаю, що це виглядатиме якоюсь образою – принаймні, історія 2018 року.