А ви вже бачили нові металеві гривні? І не побачите. Ось чому.

Пішли сьогодні на ринок з Ксюхевичем. Є у нас один ларьок, де ми беремо сірий хліб. Затарилися м’ясом-овочами, ідемо туди. Всі дрібні гроші закінчилися, Ксюха дає сотку.

– Ой, ви знаєте, я вам дам металічними гривнями, – каже продавщиця. (Не всю здачу, а тільки дріб’язок, 4 гривні.)

– Та давайте, чого, в скарбничку піде, – відповідає Ксю.

Продавщиця дає купюри і написає жменьку великих жовтих монет.

– Ех, – додаю я, зітхаючи, – жаль, що нових металевих гривень немає.

– Як немає? – реагує продавщиця. – А вам треба? (Давайте, кажу я, ось вам паперова двушка. Обмінялися.) Ви знаєте, люди не хочуть брати. Бояться чи шо…

Ляси точити, коли за спиною вже черга, не з руки – а вам я скажу, чому так. Та тому, що кляті зрадофіли влаштували істерику, ще коли тільки з’явилася новина про ці нові менші білі металеві гривні – ай-яй-яй, шо це робиться, капєц економіці, гіперінфляція і всьо вот ето вот. Я сам був свідком таких вкидів у ФБ, в одному навіть пояснював/стібався з дурачків.

Але, як бачите, Зрада традиційно виявилася сильнішою. Людей так налякали, що вони вже автоматом ці гроші не люблять, хоч вони  їм нічого поганого не зробили, а за об’ємом в долоні навіть і зручніші за старі (ну от на фото порівняйте).

А ви й далі розказуйте, що у Зраді нічого страшного немає. Ну-ну.

До речі, чого ж я про двісті років написав. (Навіть про 250 треба було.) У Парфьонова в серіалі “Российская империя” є один цікавий епізод, де він розказує, як у 70-х роках XVIII століття по імперії їздили географи-картографи, проводячи різні виміри-заміри та астрономічні спостереження (наприклад, прохід Венери по диску Сонця). Так от, розказує там Парфьонов, одного з таких географів, який випадково потрапив до бойовиків Ємєльяна Пугачова, просто вбили, а інструменти повикидали в річку. Сатанінскоє, значить, бєсовскоє орудіє! Так тоді Зрада називалася.

А от на Січі астроному Ейлеру дали віз для інструментів і його самого так поштиво зустріли, що навіть в козацтво прийняли! Не лякали тоді козаків технічні інновації. А зараз, бачте, жителів Запоріжжя якісь звичайні оновлені монетки налякали так, що хоч до бабки вези і переляк виливай. (Ну а куди, не до психолога чи такого зрадоекзорциста, як я, вести. Таких вони ще більше бояться.)

От що, любі мої, буває, якщо не своїм умом жити і не логікою керуватися – а слухати усіляких зрадочумаків і кашпіровських нашого часу. Так же, дядь Толь? 😉