Раз народ уже вимагає – напишу все, що я думаю про цю безглузду і популістичну ідею “територіального принципу” комплектування початкових шкіл.

Для початку – про ситуацію, яка є зараз. Значить, маємо таке.

1) Не дивлячись на те, що формально гімназії-ліцеї-колегіуми в Україні функціонують чи мають функціонувати з середньої школи, а початкова школа всюди просто школа – по факту початкові школи при гімназіях-ліцеях-колегіумах відрізняються рівнем. Рівнем учнів, рівнем учителів, рівнем матеріально-технічного наповнення. Це я вам можу сказати як батько дитини, яка другий рік навчається у гімназії, що входить в топ-5 у нашому місті.

2) В ці “ні разу не гімназії-ліцеї” початкові проводиться відбір – в форматі співбесіди. Тобто просто так потрапити формально не можна.

3) По факту можна потрапити за гроші. І я знаю чи принаймні підозрюю такі випадки навіть у нашому класі.

4) При цьому частина дітей реально потрапляє за чесними результатами співбесід. І я знаю такі випадки – крім свого Богдана – у нас в класі.

5) У звичайні школи потрапляєш просто за визначенням. Це я знаю як батько дитини, яку без нашого дозволу записали у нашу нинішню “територіальну” школу. Так-так, ми чогось прийшли в школу і побачили Богдана там у списку.

6) У мене на районі є дві “звичайні” школи. (І по сусідству 2-3, теж “звичайні”.) “Елітних” немає ніяких. Доводиться їздити на лівий берег Дніпра в гімназію (в колегіум на рідному правому березі, до речі, рідний колегіум дружини, Богдан не пройшов за співбесідою).

Так, вводную закінчив. Підіб’ємо бабки. В місті є умовно 100 “звичайних” шкіл і 10-15 “елітних”. Є далеко не в кожному районі. В основному в центрі чи в кількох спальниках. (Принаймні, у нас так.)

Що ж пропонує Гриневич і Ко?

Пропонує вона ось що. По суті – прибрати “елітний” рівень початкових шкіл. Формально це так не називається, адепти Гриневич говорять про те, що МОН хоче, “щоб у всіх початкових школах був високий рівень” – але ми з вами, ті, хто не соціалісти і не утопісти, а живемо в реальному світі, чудово розуміємо, що однакового рівня не буде ніде. І ніколи. Це тільки при комунізмі – тобто в армії і на зоні, де всі дійсно рівні.

Отже, дивимося, що відбувається. В нашій гімназії 100% первачків пройшли відбір. Частина з них, очевидно – за гроші. Частина з них – реально пройшли. Тобто це відібраний рівень. Навіть з урахуванням тих, хто пройшов за гроші – рівень, який вищий за середньостатистичний. Що буде після введення “територіалки”?

По-перше, частина – підозрюю, більша – буде з місцевих жителів. Що майже обов’язково означатиме зниження рівня, бо ніякого відбору не відбуватиметься.

По-друге, залишиться частина “відбіркових” місць. Гриневич уже заїкнулася про жеребкування – що по факту, принаймні, в Запоріжжі, означатиме, що просто виросте ціна за вступ у цю школу. Якщо раніше із 100 дітей умовних 35 зайшло в школу за 7-10 тисяч кожен, а 65 зайшло зі знаннями, то тепер із 100 дітей 70 зайде по територіальності, тобто хто зі знаннями, хто без. А 30 зайде за гроші, причому це буде не 7-10, а 15-25.

Цілком очевидно, що рівень таких початкових шкіл упаде. Тобто якщо умовно позначити нинішні гімназії за 1, а звичайні школи – 0, то ці “територіальні” гімназії будуть в районі 0,4 в кращому випадку. Реально буде навіть менше.

Більш того, у перспективі впаде і рівень середньої школи. Бо зараз для гімназії готує 5-класників власна умовно елітна початкова школа. Надалі ж цих умов для підготовки не стане.

Як не стане і тих проектів, які відрізняють умовно елітні школи від умовно звичайних. Наприклад, у Богдана в гімназії уже зараз англійської більше, ніж у звичайних школах. І це логічно – бо завдяки відбору (навіть попри “куплені” місця) рівень дітей дозволяє робити з ними більше. Надалі рівень упаде, і просто не буде критичної маси дітей, які будуть тягнути цей вищий рівень. В перспективі це вдарить і по середній/старшій школі, де теж зменшиться число різних освітніх проектів. Десь до тих самих 0,4 плюс-мінус.

Що бачу в цій ситуації я? Я бачу, що проблема у тому, що концентрація елітних шкіл нерівномірна. Ось у чому проблема. І так, я б залюбки водив, а не возив Богдана у гімназію. Але у мене на районі таких немає. А дітей з мого неелітного району у нас в школі вистачає, це я знаю уже по факту. З мого під’їзду у Богдана в класі 3 дитини, щоб ви розуміли. Тобто – давайте замість формату “в спальнику 0% елітних шкіл, в центрі – 67%” зробимо “в спальнику як мінімум 1 елітна школа, в центрі – 33%”. Це, на мою думку, оптимальна схема.

Це не тому, що я такий пихатий і хочу, аби моя дитина могла понтонутись перед однолітками. Я знаю, що його рівень дозволяє йому багато працювати. Але навіть у гімназії у нього бувають випадки, коли він випереджає усіх і нудиться. А, зважаючи на особливості його характеру, він може і заважати іншим. Тепер же подивимося, що буде, якщо його віддати у звичайну школу. Йому буде зовсім нудно, він буде балуватися на уроках – і дуже швидко заробить реноме разгільдяя і бешкетника. Хоча насправді він розумна дитина, яка охоче займається навіть складними завданнями. (Один приклад – у всесвітньо відому економічно-стратегічну гру “Каркассон”, на коробках якої вказано “8+”, він почав грати ще до 5 років.)

Саме тому я й хочу, аби були школи різного рівня. Ба більше – я дійсно не згоден, що в деяких районах немає шкіл звичайних, куди могли б без конкурсу попасти всі, чиї батьки не хочуть напрягатися. Але при цьому загальну кількість “шкіл із складнішим рівнем” не треба знижувати – просто варто було б їх розкидати рівномірніше, і, відповідно, рівномір ніше будуть розподілені звичайні школи.

P.S. Відразу скажу опонентам – аргументом “іди в приватну школу” можете підтертися. Бо я якраз не виступаю за те, щоб усе можна було вирішити грошима. І я нічого не вирішував грошима. І не вирішуватиму грошима. Не мають школи права зараз бути “елітнішими”? Зробіть їм це право. Саме для того, щоб ті, чиї діти розвинутіші (а в 6 років це вже очевидно помітно) могли дати своїм дітям більше.