20 років тому в Україні сталася трагедія з дітьми у кінотеатрі.

Після пожежі в Кемерові в Україні почалася масова істерія з приводу безпеки перебування в у вітчизняних ТРЦ. Дійшло аж до прем’єра і традиційно-пафосних вказівок перевірити безпеку. Власник столичного “Дрім Тауну” Гарік Корогодський вже відрапортував, що провів перевірку у форматі “навчальної пожежі”.

Все це зрозуміло. Незрозуміло інше.

1. Чому усі ці перевірки мають розпочинатися після якоїсь трагедії. До того, в плановому режимі – слабО?
2. Чому усі ці перевірки мають розпочинатися після трагедії, що сталася десь у азійського чорта на рогах?

Буквально минулого року сталася пожежа у одеському дитячому таборі “Вікторія”. Невже її було мало для того, щоб стати наукою? Чи три загиблих дитини – це не настільки сильно, щоб кинутися усе перевіряти?

А ще в Україні в кінці 90-х, 20 років тому, сталася справжня трагедія в кінотеатрі. І також жертвами стали діти. Ту трагедію назвали “армагеддон в Червонограді”, бо все сталося під час показу фільму з такою назвою – “Армагеддон”.

Ось інформація із книжки “Україна. Нова епоха. 1991-2011”.

А ось – із газети “Факти”.

Всіх цих історій було не досить, аби замислитися над безпекою у громадських місцях? Чи свої приклади не такі яскраві, як чужі?

Та й взагалі, повторюся – такі ситуації треба попереджувати, а не охати і ахати опісля. Он той же Гарік Корогодський у ситуації, коли у аквапарку його “Дрім Тауна” буквально місяць тому частина гірки розрубала дитині голову до черепа – все правильно сказав і, напевно, зробив. Але – постфактум.

Звісно, правила техніки безпеки пишуть кров’ю. Але все-таки хочеться, аби у таких історіях було зіграно на випередження.