Просто одна сільська історія.

Є, значить, у нас в селі одна жіночка. Ще не пенсіонерка, тобто гарантованих грошей не має. Роботи в селі теж, як ви розумієте, не дуже. А жити за щось же треба. І от вона придумала одну геніальну схему – жити за рахунок дітей.

Ні, не своїх. Чужих. В сенсі – взяти на виховання з дитбудинку дітей, а на них же дають непогані (як для села) гроші. От за ці гроші і жити. Я не пам’ятаю, чи вона прямо так і казала, чи це люди в селі загострили ідею до “замість свиней – дітей держатиму”. Але по суті саме так і планувалося.

Прагматично? Цинічно? Угу. І в селі над цією жіночкою, в принципі, підсміювалися.

Але.

По-перше, дітям у такому форматі всяко краще, ніж у дитбудинку. (Їх там 4 чи 5, не пам’ятаю. Всі молодшого шкільного віку, старший вже може і середнього.)

По-друге, живуть вони у неї непогано. Так, вона дійсно живе за ці гроші, які там виділяються – але і вони живуть. Ми днями їхали з села, бачили дітвору цю. Гуляють, снігову бабу ліплять, нормально так вдягнені, ні разу не бомжуватого вигляду. Та і в селі нічого поганого про неї не говорять.

По-третє, вона у свій час працювала і в дитсадку, і в школі, тобто не без педагогічного хисту. І діти – вони ж в школу ходять, як ви розумієте – не найдурніші в своїх класах. Не генії, але щось там учать, займаються. Ну, її ж все-таки регулярно перевіряють.

По-четверте… У одного пацана мати сиділа в тюрмі. Обікрала якогось сожитєля чи щось таке, не тяжке. Оце вийшла. Вийшла – куди їхати? Вирішила приїхати на сина подивитися. Формально – права ніякого не мала. І ця жіночка могла її й на поріг не пустити. А вона ще й на ніч залишила (“Ну не виганяти ж її на вулицю”). Ще й батька мого попросила, щоб з’їздив у інший кінець района і забрав цю матір, бо не було чим доїхати.

Ну от і виходить, що, з одного боку, думала винятково про свою персональну вигоду – а з іншого, може, не особливо того і бажаючи, зробила кращим життя кількох малих дітей.

Буває ж таке.