“Кіборги”. Враження людини, яка сходила в кіно

Що ж, я на “Кіборгів” не пішов, мою думку можете ігнорувати. А ось враження людини, яка їх подивилася.

Повністю пост можете прочитати за цим лінком. Я ж зацитую лише кілька абзаців, які стосуються “моєї”, мовної теми.

“З мого особистого враження російської та української мови у “наших” персонажів приблизно порівну (вороги там з’являються лише в трьох сценах і на кілька хвилин, з ними й так все зрозуміло), але вони дуже талановито скомбіновані – майже всі репліки українською припадають на дві сцени в середній третині фільму, все інше розмазане тонким шаром по іншому фільму зі значною перевагою російської в сцені: слово українською – фраза російською, фраза українською – всі інші говорять російською. В результаті створюється враження, що російської значно більше, хоча її з українською десь порівну”.

Але навіть не це мене найбільше вразило. Ось іще одна цитата:

“Російськомовні персонажі – принципово російськомовні, за весь фільм вони не скажуть українською жодного слова, окрім підспівування пісні. Україномовні ж переходять на російську, коли треба та цитують дітям на пам’ять Пушкіна (націоналіст “Серпень”, щоб допомогти здати доньці домашнє завдання з російської мови)”.

Я вже думав, що прізвище “Пушкін” давно і упевнено перестало бути актуальним для українського культпростору. Аж ні, виявляється, воно настільки значиме, що треба його і у нове художнє кіно тягнути.

Про те, що московитомовні принципово московитомовні, а україномовні легко переходять на московитську. Ви зараз мені скажете – “так воно ж так і є насправді”. Ну є, так. І? Ви не розумієте, що це – наслідок колоніального минулого? Що це сформувалося з тих самих причин, проти яких Україна зараз і воює – на Донбасі, на дипломатичному фронті і т. ін.?

То навіщо цей наслідок, цю родиму пляму колоніального минулого тягнути у майбутнє? Ви можете пояснити? Бо так було? Так колись і без мобільних, інтернету і карток “Привату” – було. Але чомусь всі аж бігом повідомлялися від старого життя і запросто, із задоволенням освоїли нові, зручніші реалії. А із мовою не виходить – обов’язково треба нагадати, що ми колишня (?) колонія, всього лиш провінція імперії.

Замість того, щоб робити і програмувати (фільм, простір, суспільство) у формат ЯК МАЄ БУТИ – ми все ще уперто, як любителі пороздирати старі рани у вигляді Берестечка, тягнемо і тягнемо за собою формат ЯК БУЛО І ПОКИ ЩО Є. Поки що? Та як вся ця двомовна шизофренія буде тривати – нікуди московитська мова не дінеться. “Ми з мамою під пам’ятником Леніну гуляли і морозиво їли – хай стоїть”. Але пам’ятник взяв і скинув. З мовою так не вийде. Потрібна важка і довга робота – держави, суспільства. А подібні речі цю роботу просто перекреслюють.

P.S. До претензії, що ти, мовляв, сукин син, сам не дотримуєшся заявленого – он на “Буквах” рік тому 5 статей московитською написав. Якщо ви уважно прочитали мій попередній і нинішній тексти – то могли помітити, що до акторів фільму я ніяких претензій не висував. Бо вони – всього лиш наймані працівники, які не формують загальну картину і не впливають на неї. Претензії до тих людей, які приймають рішення. Місце, де приймаю рішення я (щодо мови контенту зокрема) – це мій персональний сайт vmylenko.com. По ньому і тільки по ньому можна судити, дотримуюся я чогось там чи не дотримуюся.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s