Проект “РУФ”. День 17

“Роз’їбаш Український Футбол!” (і насци на його руїни). Бо він цього заслуговує. В цих тижневих оглядах я вам показуватиму, чому саме. Чергова п’ятірка ідіотизмів.

1. НСК відремонтують під фінал ЛЧ на 103 мільйони. Ну так, Євро-2012 же давним-давно було, стадіон вже постарів, зносився, треба капітальний ремонт провести. А що ви хотіли – дороги в Україні кожного року ремонтують, а стадіон всього раз на 5-6 років!

Правда, нам розказували, що фінал ЛЧ нічого не коштуватиме країні – мовляв, все уже є, все збудоване, тільки туристів залишилося дочекатись. Ну-ну.

2. Херсонський “Кристал” подав заявку на участь в другій лізі 2018/19. В цій прекрасній і безпересно позитивній новині є два цікаві моменти. По-перше, в квітні 2017 року, тобто 7 місяців тому, “Кристал” виключили зі змагань у другій лізі через фінансові проблеми. Звісно, ви можете нагадати, що то був просто ФК “Кристал”, тобто чиясь приватна контора, а це буде цілий МФК – тобто комунальна власність. Але отут і виникає другий цікавий момент.

Вся історія херсонського “Кристалу” – я маю на увазі не конкретний клуб, а вивіску – це історія практично повної і безпросвітної жопи. “Кристал” все своє життя, крім найпершого сезону, весна-92, провів у другій лізі, тобто на самому дні професійного футболу (а то й під цим самим дном, в обласному чемпіонаті). Питається – навіщо новостворений муніципальний клуб тягне за собою цю вивіску, яка НІЧИМ хорошим, позитивним не відзначилася. Щоби що? Запрограмувати себе нею на швидке виздихання? Ну що ж, проект РУФ приєднується до цієї ідеї херсонської міської влади.

Про те ж, що муніципальний ФК – це просто викачка бюджетних грошей, яка в один прекрасний момент просто закінчиться, а клуб викинуть на смітник – не хочеться вже навіть і  нагадувати. Бо не хочеться думати, що в 2017 році досі є люди, які вірять у світле майбуття покруча під назвою МФК.

3. Новина, яку навіть і не знаєш, як коментувати. На тижні колишній журналіст (мова про фактичний стан справ, а формально у нас в журналістах хто завгодно числиться; дозвіл же на зброю і таке інше), а нині член Виконкому ФФУ Артем Франков заявив, що, мовляв, президент УПЛ запропонував скинутися грошима на стадіон “Олімпіку”. (Формально звучало трохи інакше, “відмовитися від плажетів солідарності”, але ми ж розуміємо.) Клуб це швиденько спростував, Генінсон звісно ж відмовчався.

От одне хочеться спитати – а в якому населеному пункті згідно цієї ідеї планувалося збудувати стадіон “Олімпіку”? В Донецьку? Так він там у нього вже є – інша справа, що зіграти там ніяк. В якомусь іншому місті, на підконтрольній Україні території? Так тоді нехай “Олімпік” не валяє дурака, як “кам’янська” “Сталь”, а перереєструється в цьому самому місці – тоді хоч можна буде говорити про якусь мінімальну конкретику. А то – давайте донецькому клубу-переселенцю стадіон збудуємо. Навіщо? А що з ним потім робити? Маячня якась…

4. “Що стосується натуралізації Ісмаїлі, то це питання підняв я, це була моя ініціатива”, – заявив на тижні Євген Красніков. Тобто той самий Красніков, якого CAS дискваліфікував 2013-го на 5 років, і якого до 2018-го не те що в ФФУ, а в футболі взагалі не мало б бути. Але ФФУ, як відомо, сильніша за якесь там CAS, тому дисквал вже зняли, Краснікова запросили в Федерацію на роботу – і от маємо наслідки цього рішення.

Принаймні, в цій новині є один позитив – зло само себе чітко і недвозначно персоналізувало. Залишилося тільки це використати.

5. “Житомирське “Полісся” розірвало відносини з головним тренером Едуардом Хавровим і 11 футболістами основної команди”. Ну і що – скажете ви. “Поліссю” не звикати помирати. Але в цій новині головним хітом є продовження: “Про кадрові зміни в “Поліссі” повідомив губернатор Житомирської ОДА Ігор Гундич.Також він додав, що спільно з міським головою Житомира Сергієм Сухомлиним найближчим часом оголосить про призначення нового головного тренера”.

Ну так, губернатору і меру обласного центру ж більше немає чим зайнятися, як тренера футбольній команді призначати і оголошувати про це…

Ще раз повторюся – комунальні, державні футбольні клуби це зло в чистому вигляді. Жодних плюсів там немає і не може бути в принципі.

Bonus-track: “По грі. Не побоюся сказати цих слів: ми гівно. Інших слів у мене немає. […] Напевно, мене просто сплавили”. Кінець цитати головного тренера “Геліоса”.

Ідуть роки. Десятиліття. Радянський футбол давним-давно згнив десь в районі закинутого Богом і людьми стадіону ЦСКА на Повітрофлотському. Контракти, трансфери, блаблабла – звичайна, нормальна капіталістична система принаймні позірно заволоділа футболом в Україні. Але, бачте, гравці ще й досі плавлять тренерів. Мабуть, тому, що вони гівно. І тут дуже хочеться погодитися із паном Сизихіним. Бо якщо воно гівно – то воно гівно. А воно таки гівно. І мова зараз не про конкретних гравців конкретного клубу, а про футбол в цілому. Який повинен, просто зобов’язаний пройти стадію РУФ. Щоб позбавитися оцих от гидотних наслідків гидотного минулого.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s