На наших очах народжується зовсім новий жанр української музики.

Колись давно, років 20 тому, слухаючи ДДТ, я трошки заздрив московитам – у них в країні щось відбувається, йде політична боротьба якась, упізнавані в телевізорі обличчя і прізвища, а потім ця епічна чеченська війна, яка народила цілий ряд пісень, тем, жанрів. Зокрема (в першу чергу?), в творчості того ж таки ДДТ. Ось ці пісні.

…Пройшло два десятиліття. Тепер політична боротьба – у нас, в Україні. А в Московії якась гидотна суміш неосталінізму та неозастоя.

І пісні про війну, про військових тепер пишуть у нас. Але це зовсім інші пісні. Ось невеличка вибірка, найвдаліших, на мою думку, творів.

І, знаєте, що я вам скажу. В цих піснях – люди, які воюють за свою країну. І за спинами яких стоїть своя країна. (І держава також, так-так.) Тому в цих піснях надія і світло – тоді як в піснях Шевчука про чеченську війну безнадія.

А про нинішню війну за порєбріком взагалі нічого не співають. Бо нема чого і про кого співати. Хіба ото для “недоросії” щось там придумують – таке ж пафосне і тупе, як всі ті “республіки” і є.