Друзі, радий вітати вас у своєму невеличкому віртуальному музейчичку!

Я спеціально пишу про “віртуальний музей”, бо маю ідею, яку, можливо, колись на пенсії, або й раніше, збираюся втілити в життя. Такий собі приватний музей “Дві колекції”. Перша, як ви вже знаєте – це футболки “Барселони”, а другий ось, перед вами.

Українські паперові гроші. Це явище займає три періоди в історії.

По-перше, період Других визвольних змагань, 1917-1920, часи УНР та Української держави, шаги, гривні і карбованці.

По-друге, період Другої світової війни, Райхскомісаріат Україна та його карбованці.

По-третє, період незалежної і існуючої донині України, карбованці і гривні.

Ось фото моєї, поки що невеличкої – 83 екземпляри – колекції. Всі банкноти – оригінали, для довшого збереження заламіновані. (Так, це лише музей віртуальний, а колекція цілком реальна.)

Починаємо з шагів. Початково це були марки, але пізніше, коли нехватка розмінної монети (а хто б її чеканив у ті буремні часи) стала критичною – марки почали використовувати як “паперові монети”. На звороті так і друкували – “ходить нарівні із розмінною монетою”.

А тепер – власне до грошей.

Номінал – 1

В УНР не було банкноти такого номіналу, найменша – 2 гривні. Тому починаємо з карбованців – Райхскомісаріату і ранньої незалежної України.

Перші гривні. Майже однакові, різниця лише в підписах голів Нацбанку – Гетьмана і Ющенка відповідно. Але Гетьман був не першим очільником НБУ. Ми ще дійдемо до нього.

Гривні другої генерації. Тут обидві – з підписами Ющенка, причому різними. Тільки Віктор Андрійович відзначився двома різними автографами.

Третя генерація. Сірі варіанти гривень. Підписи – Тигипко і Стельмах.

Нинішні. Підписи – Стельмах, Арбузов, Гонтарева.

Номінал – 2

Найменша купюра часів УНР. До речі, гривні і карбованці ходили паралельно – 1 карбованець згідно тимчасового закону про гроші складався із 2 гривень або 200 шагів. 1 гривня, відповідно, із 100 шагів.

А ось і перший голова НБУ – Володимир Матвієнко. Він встиг підписати тільки 2 і 5 гривень. Тому в першій генерації цих банкнот по 3 екземпляри.

Друга генерація.

Третя. Тут з’являється ще один підпис – банкноту 2013 року підписував Соркін.

Номінал – 3

Це – наслідок колоніального минулого. Бо в СРСР була 3-карбованцева банкнота, а в Україні вирішили повернутися до 2-гривневої. А от в купонокарбованцях ще збереглося.

Номінал – 5

На банкнотах Райхскомісаріату, починаючи з 2 карбованців (у мене його немає, бо немає майже ні в кого – за легендою, весь чи майже весь наклад був підірваний разом із поїздом, який його віз), зображені щасливі українці. Тут от – дівчинка.

П’ятірок, як і двійок, першої генерації гривень – три. Тут маємо другий і останній підпис Матвієнка.

Знову два різні підписи Ющенка. А ще зверніть увагу на шрифт номеру на банкноті 1994 року.

Нинішні п’ятірки.

Номінал – 10

Колись гривні містили щире золото.

Тут цікава історія. Ніби однакові банкноти, правда? Але штука в тому, що друга – це банкнота УСРР. У українських комуністів не було своїх грошей, тільки проби – тому вони використовували або гроші Росії, або друкували банкноти УНР. Як ось цю. Різницю можна помітити у вигляді і місці розміщення номерів. Та банкнота, де номери короткі, внизу і дублюються – це “більшовицька”. А нагорі – нормальна, українська.

Ну, і колір дещо відрізняється.

На червінці Райхскомісаріату – селянка.

До речі, це чи не єдиний номінал, який майже увесь, у всі періоди, в одному кольорі (чи у відтінках одного кольору).

Тут вже немає підпису Матвієнка – тільки Гетьман і Ющенко. Одна із найкрасивіших банкнот, як на мене.

А як вам такий Іван Степанович?

Цікавий момент – так званий “червоний Мазепа”. На банкнотах 10-ках третьої генерації спочатку гетьман був такого кольору…

…а потім став таким. “Чорний Мазепа”.

Номінал – 20

На грошах Райхскомісаріату – селянин.

Моя улюблена банкнота.

А тут Франко якийсь страшний, вам так не здається?

Банкноти третьої генерації.

20-ка – перша за номіналом банкнота гривні, яка вже перейшла на четверте покоління.

Тут, звісно, до ювілею випустили – але вже є сотки і п’ятисотки четвертої генерації.

Номінал – 25

Ще одне нагадування про радянські рублі.

Номінал – 50

Ще одна історія із сивої давнини. Бачите – три майже однакові банкноти. Але штука в тому, що українськими грошима є лише перша.

Ці “лопатки” (так банкноту називали через чувака зліва, бачите, у нього лопата в руках?) друкували в Києві і Одесі. Зверніть увагу на серію – АК і АО. Зрозуміло?

Так от. Коли Одесу – і типографію в ній – захопили війська Денікіна, вони почали штампувати українські гроші для своїх потреб. Тому 50 карбованців серії АО, номерів від 210 до 235 – це фактично не українські, а денікінські.

А з 236 починаючи – це радянські, надруковані більшовиками для західних колег, так званого Галревкому.

Донецьк – це Україна! Про це навіть німці знали – бо на “полтінніку” розмістили шахтаря.

50 гривнях другої генерації (перша так і не вийшла в обіг – але була надрукована НБУ для ювілейних, до 20-річчя введення гривні, альбомів; у мене такий є, і невідомі нам 50-ка і 100-ка там є) не було року. Тільки підпис. Зате і ім’я-прізвище голови Нацбанку з’явилося.

Нинішні варіанти.

І тут ми бачимо останнього голову НБУ, чий підпис досі не був на банкнотах – Степана Кубіва. Ось він, підпис, прямо під текстом. Кубів, до речі, за півроку роботи встиг напідписувати – але не дріб’язок, а починаючи з “полтінніка”.

Із номіналів 1-50 у мене, крім вищезгаданих 2 карбованців Райхскомісаріату, немає 2 варіантів 25 карбованців сторічної давнини, та 5 гривень того ж періоду. Вони збереглися, є у продажу, але поки що задорогі для моїх апетитів.

Номінал – 100

Тут у мене поки що не всі. Але і з часів УНР вже є.

Із двох варіантів 100 купонів є лише другий, перший десь в дорозі.

Ну, і друга-третя генерації гривні. Це не всі – були ще й інші підписи, будуть обов’язково і у мене.

Ось така невеличка колекція. Буду її розширяти, планую зробити невеличку підбірочку, дотично пов’язану з Україною.

Ну, а далі – може, і дійсно відкрию музей. Як вам ідейка? 😉