Чому “Гіркі жнива” – хороший фільм, але мені не сподобався

Отже, про “Гіркі жнива”.

Зізнаюся – пост в ФБ був трохи провокативний. В тому сенсі, що я очікував – більшість з вас неправильно його зрозуміє. Фільм мені дійсно не сподобався. Хоча фільм хороший.

Я не спеціаліст в кіномистецтві, тому якихось професійних оцінок давати не буду, а скажу, які моменти мені сподобалися. (Да, отак буває.) Наприклад, не було відверто мазохістичних сцен, як у нас люблять зробити. Якби були, я б, мабуть, пішов, не чекаючи кінця сеансу. Потім мені сподобалися детальки, на кшталт стукання об одвірок, коли виносили труну з тілом батька головного героя. Я такої традиції не знаю, але це не значить, що її не існує чи не існувало. Жіночий бунт – можливо, це не просто так, а взято із реальної історії, на початку 30-х в УСРР дійсно були саме жіночі бунти. (О, і У.С.Р.Р. – а не УРСР, як стало пізніше – теж хороший показник уваги до деталей.) Епізод із Миколою – очевидна алюзія на Скрипника, – теж момент, який вартий похвали.

Актуальність фільму… Я спочатку вирішив, що він запізнився років на …надцять, але дружина мене переконала, що якраз зараз, в часи чергової війни з Московією, такі фільми якраз доречні. В коментах під постом уже звернули увагу на епізод із “коктейлем Молотова” – чим не відсилка до Майдану і Революції Гідності? Тобто суть фільму як боротьби українців за свої життя і свободу – зараз як ніколи актуальні.

Одним словом, фільм хороший, потрібний. Але… От є такий фільм “Джанго звільнений”. Теж на історичній основі. Але є велика різниця – для мене, я ж про своє враження кажу. “Джанго” я сприймаю просто як художній твір з історичною основою, я дивлюся його без емоцій, просто як глядач. А “Гіркі жнива” я дивлюся як внук людей, які пережили те чи майже те, що пережили герої фільму. Моя бабуся пережила Голодомор (і голод-46/47), я від неї знав про все це. Як я можу дивитися про події, розказані бабусею, холодними очима?

Крім того, деякі моменти мені нагадали Red Heat. І це теж не сподобалося – бо в тому фільмі такі ляпи були навіть доречні, фільм все-таки веселий. А тут трохи інша історія. Ні, я розумію, що, наприклад, ляпу в розмові Сталіна і Кагановича 90% не помітять (не міг Йоська називати Лазаря просто “Каганович”, він усіх – крім Шапошникова – називав “товариш [прізвище]”). І я це знаю, і для мене це звучить трошечки фальшиво. Хоча я чудово розумію, що для тієї ЦА, на яку знімався фільм, це не те що не грає ролі, а вони просто не помітять тої невідповідності – наприклад, що “їхали” тоді все-таки не стільки в Київ, скільки в Харків, тодішню столицю республіки. Або що косовиця не могла починатися раніше Купальської ночі – вона і зараз рідко коли починається навіть у нас на півдні, так зараз клімат тепліший, ніж 85 років тому.

Ну, і головне, чому фільм не сподобався. По-перше, я для себе нічого нового там не побачив, а по-друге, все-таки уже не хочеться бачити, як українців мучили, а вони безсило помирали. Звісно, до приватних канадських інвесторів питань ніяких бути не може – за свої гроші зняли те, що вирішили, а ти вже або йди, або ні. А от якби це був український фільм, до того ж на державні гроші – я б висловився значно категоричніше.

Який би я хотів побачити фільм на історичну тему? Наприклад, про Конотоп. Про якусь героїчну операцію УПА. В кінці кінців, я вже писав – є чудова тема для екранізації, біографія Ілька Оберишина, 40 років його переховування від радянської влади, із шикарним геппі-ендом на тернопільському вокзалі. Таку героїчну історію можна живописати – закачаєтесь. Нам потрібні герої, якісь перемоги, успіхи. Мучеників вже задосить.

Але в цілому – фільм хороший, якісний, потрібний і актуальний. Якщо світ не завдяки нашому МЗС, а завдяки ньому зрозуміє, ЧОМУ все відбувається на сході України – то залишиться тільки низько вклонитися авторам стрічки. А ви йдіть і дивіться. Кожен має оцінити його власними очима і розумом. І серцем, куди ж від цього дінешся.

P.S. А от геппі-енда в фільмі все-таки не вийшло. Ну просто тому, що вони до Львова тікали – а туди через шість років ті ж самі комуноїди прийшли. Тож – тікали-тікали,  та й дотікалися. Ну, хіба припустимо, що герої фільму за океан втекли, як мріяв батько головного героя.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s