Кратка інструкція по виживанню у найкращій країні світу

Так, значить, слухайте сюда, дядя Вова розкаже вам єдиний реальний варіант життя ув нашій славній Україні.

Сразу уточнюю кілька вводних. По-перше, ви – нормальна людина. Не бандіт, не політик, шо в принципі одно і то же, не якийсь там аферист і прочая, і прочая. Ви – нормальна, адекватна, законослухняна людина, яка навіть на червоне світло пусту вулицю Трегубенка в Запарожжі не переходе. По-друге, ви такою людиною і хочете остатися. Ну, хобі у вас таке – буть в Україні нормальною людиною. Я от упаковки спод кондомів собирав, а у вас отак.

І тепер переходимо власне до формату. Перво-наперво у нас шо? У нас гроші. Бо без грошів – на мухорку бутилки витягать і молочникам на Осіпєнковском ринку продавать, шоп їм було куда розбадяжене молочко довєрчівим гарацкім жителям наливать.

Грошей нада рівно стільки, шоп а) ні в чому не нуждатися, б) не впадать ув очі сильним світу цього. Тоісь має буть така певна межа. Нижче якої бабла не вистачає на то, на сто. А якшо бабла більше, то волєнс-нолєнс начинаєш ігратись у крутого – і рано чи пізно попадаєш на карандаш всяким підарасам.

Межа ця в принципі умовна – бо в якомусь Києві і там Кропивницькому можна обійтися різними сумами. Умовно будем щєтать, шо ця сума – якшо ти не понаєхавший кієвлянин – равна одній тищі американцьких долорів.

Тепер про те, як жить. Як ізвєстно, Україна – ахуєнна країна. Є тільки дві речі, які портять нам у ній жизнь. Це а) держава, б) люди. Тому нада мінімізірувать вліяніє а) і б) на своє життя, бо повністю ісключить, уви, нереально – навіть шоп с’єбнуть, нада або в чергах постоять за пашпортом, або взятку дать.

Отже. Як мінімізірувать. Раз ми почали про гроші – то варто перейти до роботи, бо гроші нам платять за роботу. Україна, при всій своїй ахуєнності, це не та країна, де можна положить бабки в банк і жить на відсотки. Робота. Вона має буть удальонной – так ісключаєцця колектив, всякі там срачі, інтрігі і проча поєбєнь. Максимум – це скайп, вайбер і телефон. Крім того, удальонность має буть така, шоп работа була несистемна, без графіка. В ідеалі – на зарубіжну компанію. Тут і ментальність грає роль, і бабло будуть присилать в грошах, а не в гривнях, шо в умовах нашої постійно улучшающєйся економіки дуже харашо.

Дальше. Квартіри у вас не долино буть катєгоріцкі. Тільки сйом. Потому шо наша квартирна інфраструктура, яку реально купить не за сумашечче бабло і не в еліту-центр – це совок, а він своє отжив, тому криша у вас протікатиме, сусіди у вас єбандєї, яких мало, в парадному у вас насрано і так далі. Єкшо у вас не так – не пиздіть, ніхто вам не повіре. Або ідіть до врача на укол галопєрідолу. Поетому – зняли квартиру, ЖЕКи-хуєки вас не їбуть. Начався в квартирі распіздос – зібрали манатки і уєбали на іншу квартіру.

Следующий шаг. У вас не повинно буть дітей. Вообще. В ідеалі – і сім’ї вообще. Хоча не обов’язково, чоловік (дружина) хай буде, но без них даже луччє, а поїбацця всігда можна найти (чуві) або купить (чуваку). Діти – катєгоріцкі ні. Потому шо це безперервне зіткнення із а) державою і б) людьми. Роддом, лікарня, садок, школа і так даліє, і тому подобноє. Все це нормальній людині, яку ми описуємо, нахуй не впало. І нічого хорошого ви там не почерпнете. А якщо трапляться на вашом путі хароші люди – то їх буде а) мало, б) рідко, в) возможно, все не так просто, і г) це, як не крути, виняток і колесо фортуни, а жизнь одна і тратить роки на пошук цих винятків нахуй нада.

(Да, якшо хочете дітей – їдьте туди, де це не є проблемою. Ув нашій славній Україні діти – це реальна проблема. І так було всігда, хто скаже, шо в есесесері до дітей ставились нормально – плюйте в його поганиє очі і костуром по спині переєбіть.)

Йдьом далі. Ніяких походів у держструктури. Максимум – получить/переоформить паспорт. Всьо. Лікарні – приватні, їх хотя б виїбать можна.

Жратву куплять – у ізбранних суперах, де работають не тупорилі клави, які можуть проєбать падіння у виноводочний отдєл метеорита, а молоді чуваки і чуви, яких дрючать працювати швидко і ввічливо. І на ринках – там тупо жаст фо лулз і на папіздєть. Хоча іноді і там можна купить шота нормальне. Шмотки – інтернет. Тіки інтернет. Впизду ринки, магазини, бутіки і прочая. Ні грама в рот, ні сантімєтра в жопу. Хай сасуть хуй, а не ваші гроші.

Резюміруя.

– нормально, но не дахуя бабла;

– работа (ніякого бізнеса, ви шо, не в цій прекрасній країні) на удальонку, на буржуїв;

– ніяких дітей, плюс ніяких жон-мужей, які хочуть дітей;

– “на землі” куплять тіки продукти, все інше – у буржуїв.

Да, кстаті, машина – тоже нахуй. Не стільки од неї вигод, скільки проблєм і гемороя. Ну да, мусарня попритихла, но це десь в облцентрах, а в “Америці Дональда Трампа” вона і січас живєє всєх живих. Поетому – впизду.

І от када ви вибудуєте отаку от схему – можете щитать, шо ви реально ахуєнно живете ув Неньці.

ЗІ. Правда, вскорості може вознікнуть логічне питання – а нахуя я все це робив, а не просто с’єбнув отсюда туда, де немає а) і б)? Но ето вже совсєм другая історія.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s