Дві давні сімейні історії, які ожили завдяки відео. Історія перша

Пані Деканоїдзе, ви питали, що то за люди, які насміхалися і знімали на відео поліцейську? А я вам розкажу.

“Що ви за люди? Звідки стільки ненависті, навіщо ганьбити своє місто, свою країну?” – написала у Фейсбуку очільниця Нацполіції. Мова про оце от відео.

 

Пізніше вияснилося, що у поліцейської діагностували мікроінсульт від перевтоми, а зараз вона у лікарні. Але мова не про це. Не про неї, її хворобу, лікарню і таке інше. Мова про “що ви за люди”.

Пані Деканоїдзе старша мене на два роки – і безперечно має пам’ятати ті часи, коли у людей ще не було смартфонів, не було інтернету з Ютубом і навіть фотоапаратів толком не було. Саме тому історія, яка трапилася на вулиці Бородинській, що в місті Запоріжжі, в березні 1990-го року, ніде ніколи і ніким не зафіксована, і залишилася лише у пам’яті кількох людей. В тому числі й моїй.

Бо в той прохолодний березневий день на тій вулиці лежав мій дядько. Якого по дорозі від дому до роботи (точніше, до зупинки автобусів) вчергове – востаннє в житті – схопив за горло приступ астми. Він лежав і задихався, людина в пристойному, діловому за мірками того часу одязі. А всі проходили повз. Ну просто не було у людей смартфонів, розумієте? Не було на що знімати і куди викладати. От і проходили.

А погоду я дуже добре пам’ятаю. Я взагалі чітко пам’ятаю той день. Коли мама кудись раптово зникла зі школи (вона тоді працювала вчителькою), і я не розумів, що відбувається. А мені потім хтось із її колег сказав, що їй просто треба було поїхати кудись у справа. І тільки вдома, куди я приїхав сам не свій – чомусь я подумав, що щось сталося із братом (йому було уже 7,5, але він чогось був тоді не в школі, мабуть, хворів) – бабуся розказала: “Дядя Діма вмер”.

Я включив телевізор, ліг на диван і дивився фільм “Аты-баты, шли солдаты”. А на сцені із рядовим Кринкіним я відчув, що по щоках течуть сльози. І я досі не знаю, від чого – чи від кіношної фрази “Маманя голодают у меня, и сестры сильно голодают”, чи від “дядя Діма вмер”… Але з тих пір і до сьогодні Богдан Бенюк для мене перш за все – драматичний актор, а не веселий Швейк.

Так от, пані Деканоїдзе. Ці люди – вони ті самі, що були й тоді. Ну, тобто, формально це покоління їхніх дітей, можливо, внуків. Але по суті – ті самі. Різниця лише у наявності смартфонів. І Ютуба, так. От і все.

P.S. Хоча, що не кажи, часи змінилися. Наприклад, зараз астматик може запросто купити собі інгалятор і носити з собою. Я, наприклад, так і роблю. (Цікаво, що астма у мене проявилася – з’явилася хвороба, як сказав лікар, через гени, вона якраз по материнській лінії добре передається, зараза – якраз тією весною, через кілька місяців. Чи то так промок під дощем, що бронхіт переріс в бронхіальну астму, чи якась інша причина… Та і яка тепер різниця.) Бо на все життя запам’ятав ту історію, яку я ніколи не бачив, а лише уявляв.

І ще запам’ятав одне правило -якщо людина лежить на вулиці, підійди і спитай. З тебе не убуде. Ніколи. А їй може врятувати життя. І підходив. Навіть машину зупиняв. Поки що всі історії, в які я потрапляв, були пов’язані винятково з алкашнею, один навіть побити мене хотів 🙂 Але я чомусь вірю, що колись врятую чиєсь життя. Бо так – має бути. А, може, це якийсь невимовлений борг перед дядьком, якого я – чверть віку минуло – уже майже і не пам’ятаю…

Advertisements

2 thoughts on “Дві давні сімейні історії, які ожили завдяки відео. Історія перша

  1. Зате у нас дуже люблять розповідати про “загниваючий Захід”, де тобі стане погано на вулиці, а ніхто не підійде. Таким було ледь не перше враження від Ірландії колеги, який приїхав з РБ.
    А потім в Дубліні я якось йшов на роботу, а біля автобусної зупинки погано стало якомусь дідусеві. До нього кинулись люди з різних боків. І це навряд чи були “рожденные в СССР”.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s