Три історії про українців і мову

Без моралі – просто замальовки з життя, які зібралися докупи в одних руках.

Історія перша, німецька

Дівчина із житомирського села вийшла заміж за етнічного німця (з тих же країв) і переїхала жити на його історичну батьківщину. Вгадайте, яку мову вона там вивчила? Німецьку, бо живуть же в Німеччині? Зовсім ні. Англійську, бо це світова мова? Куди там. Московитську! Бо спілкується вона в основному з такими ж емігрантами та їх сім’ями – а вони майже повністю російськомовні (і теж не поспішають вчити німецьку).

Історія друга, польська

Українських заробітчан запитує місцевий житель: “А ви звідки?” Дізнавшись, що вони з України – здивовано перепитує: “А чому ви не українською між собою розмовляєте, а російською? Ви батьківщину не любите?”

Історія третя, придніпровська

Школа у великому місті на берегах Дніпра. (Школа, до речі, українська.) Мама однієї дитини, молодші класи, родом із Західної України. Гарно говорить тамтешнім діалектом. Там. Приїжджаючи від батьків сюди – довго мучиться, перелаштовуючись, і вибачається, коли в телефонній розмові раптом скаже “Дякую” замість “Спасибо”. Дитина українською мовою не говорить зовсім.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s