Олександр Шовковський і синдром Хікерсбергера

“У Лізі чемпіонів немає слабких команд в принципі” – сказав про старт в єврокубках СаШо. Як це ще він не додав за давньою звичкою – “як казав Валерій Васильович”…

Як вам подібні заявочки? От і мені смішно. Смішно і сумно. По-перше, через безглузду капітаноочевидність подібних фраз – “ви знаєте, Земля кругла”. По-друге, це ж чистої води брехня (як і про Землю, до речі) – бо порівняти “Реал” і “Легію” може лише Олександр Шовковський. Та його побратими по оцьому от “синдрому Хікерсбергера”.

Ні, ця сцикливо-обережна риторика (яка настільки заполонила футбол, що навіть ті, хто ненавидять Моуріньо, не можуть ним не захоплюватися через те, що він рве ці шаблони) пішла не від тренера збірної Австрії – але його приклад чи не найяскравіший.

Для тих, хто не в курсі, нагадаю. 1990-го збірна Фарерських островів стартувала в своєму першому відборі – на Євро-92. Фарери і нині – футбольний карлик, а тоді їх взагалі за людей не вважали. Австрія ж, якій довелося грати перший матч у відборі з Фарерами, влітку того року грала на італійському мундіалі. Звісно, ставлення до повністю аматорського суперника було відповідне. Тоні Польстер, лідер тої команди, сказав, що рахунок буде 10:0, не менше. А тренер австріяків, Йозеф Хікерсбергер, знущально перепитав на прес-конференції: “Фарери? Це де, на Місяці?”

Той матч – що грали на нейтральному полі у шведському містечку Ландскруна – Фарери виграли 1:0. Через три дні Хікерсбергер перестав бути тренером збірної. І більше нічого вищого не тренував – хоча його кар’єра в кінці 80-х тільки розпочиналася.

Але – і це головне у всій історії – вигнали Хікерсбергера не за ті слова. А за те, що слова не були підкріплені діями. Якби Австрія виграла хоча б 4-5 голів – ніхто б і не згадав про “на Місяці”. Тобто – взяв на себе сміливість, значить, доведи справу до логічного кінця. Пообіцяв – виграй. Чи принаймні зроби все для цього.

Та більшості краще перестрахуватися і промовчати, щоб потім з важним виглядом заявляти, що ми ж грали проти (тут можете підставити будь-який варіант – “чемпіона Англії”, “майбутнього переможця”, “легендарної команди” і таке інше). А те, що, скажімо, коментар тренера “Реала” перед грою із “Лудогорцем”, що “сильний суперник, слабких не залишилося” (назви взяті умовно), виглядає просто смішно – це давно нікого не бентежить. Всі вже звиклися з таким станом речей, негласно домовилися, що усім можна таке казати, і ніхто ні з кого не сміятиметься.

Саме тому гравці і тренери, які можуть взяти і сказати – “так, я (ми) крутий (круті)” – викликають повагу навіть у хейтерів.  Причому не тільки після підтвердження цієї крутості. Бо вже одна ця фраза викликає повагу – всі ж інші сцуть її сказати.

Сучасний футбол – гра боягузів. І симулянтів. До речі, ще одна пошесть, яка роз’їдає футбол незгірш за корупцію. І всі так само негласно домовилися про те, що усім можна – і всі симулюють. А ті, хто вибиваються із загального сцикливо-симулянтського ряду – одиничні білі ворони, які вже не є визначальними і системотворчими.

Печалька…

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s