Доктрина Капітошки. Чому Україна як жупел – це не погано, а навіть і в плюс

З одного боку, цей текст – рефлексія на пост у ФБ-френстрічці, де йшлося про страшилки про Україну для московитських обивателів. З іншого – продовження теми маніпуляцій.

Отже, вихідні дані такі. В московитських і так званих “новороських” ЗМІ час від часу – колись менше, колись, коли треба, більше – зринає тема страшних українських реалій. Мовляв, приїхали мирні русскі люди до родичів на Украіну, а там і прикордонники, і просто якісь патріотичні бандити забрали усі гроші, навіть навігатор з машини. Звісно, що усе це – плід хворої уяви відповідних людей, про що говорить “факт” із цієї конкретної історії, коли нібито один із “жолто-сініх бандітов” сказав нещасному русскому: “По пачці Біломора доїдеш”. (Це відомий сюжет анекдоту.) Але, як показує практика, і в Московії, і в ДНРії в такі історії вірять беззастережно.

Частина коментаторів з нашого боку порєбріка вважають, що подібні історії не йдуть на користь – налаштовують московитів проти України, а жителів окупованого (та і підконтрольного Україні теж) Донбасу відштовхують від інших українців. Давайте розберемо, чому це або не має ніякого значення, або брехня і маніпуляція.

Спочатку про Московію. Для тамтешніх спецслужб тема “страшилок” – це лише один із багатьох способів тримати в тонусі своїх холопів. Не буде розповідей про бендер і правосеків (про других уже й не говорять, до речі, бо тема зійшла на пси) – почнуть лякати пірол… Ну, скажімо, чутками про те, що Чорнобиль отруює воду в Дніпрі, а київська хунта про це мовчить. Згадайте, які гуляли страшилки, що американське паливо для українських АЕС приведе до катастрофи? Це історія з того ж порядку. Або – тим, що продукти в Україні заражені нітратами, сальмонельозом, СНІДом, вірусом Зіка і гомосексуалізмом. Нічого нового – я ще пам’ятаю, як нас в совятнику лякали тим, що американські жувачки заражені чимось страшним.

Тому шкоди від подібних чуток про звірства щодо громадян Росії і російських автівок – для нас майже ніякої. А плюс може бути немаленький. Московити перестануть сюди їздити навіть до родичів, відповідно русскій мір на підошвах їхніх черевиків не лізтиме до України. Все одно нічого доброго московити сюди не принесуть, навіть їхні “ліберальні опозиціонери”, як показує практика, тільки шкодять інтересам України. Тому – хай бояться і сидять у себе за порєбріком, бухаючи бражку і розказуючи, як кум свата чув, що його сусіда невістку українські прикордонники зґвалтували прямо на митниці.

Тепер про жителів Донбасу. У тій передачі “Громадського” радіо, про яку я згадував у минулій статті, прозвучала теза – українці подібними закидами, як з тими рибками, відлякують Донбас. Так от, це – чистої води брехня. Окупована частина Донбасу була невід’ємною частиною України 23 роки. Туди приїздили люди з інших регіонів, самі донбасяни їздили до Києва, в Карпати на відпочинок і так далі. Зараз “Шахтар” квартирується у Львові, там же живе частина його уболівальників.

Ви можете пригадати хоча б одну історію, коли на Донбасі а чи у тому ж Києві когось побили чи убили за російську мову чи російську культуру? Зворотний випадок я можу навести – Ігор Білозір. Композитора побили (у Львові!) за несприйняття російського блатняка. Чи були випадки, коли хтось із жителів Донбасу зробив би зауваження про українську мову (а такі були, і не тільки від донбасян) чи музику – і його за це вбили? Пошукайте по інтернетах, якщо часу не шкода.

Так от. 23 роки – ну добре, 13, до початку виборчої кампанії 2004-го – Донбас і Крим пальцем ніхто не чіпав. Кримські чиновники навіть визначені у законі мови вивчити ніасілілі (я про українську, не кажучи вже про кримськотатарську), що вже говорити про якісь серйозніші неформальні речі. І після всього цього по суті тепличного періоду – скільки там україномовних шкіл на Донбасі було? (Див. мапу.) А в Криму? – вони відразу побігли у Московію чи свої “незалежні республіки”, розказуючи страшилки про два поїзди бендер, які приїдуть громити дитсадки. (Це якраз не донецька історія, а запорізька, про неї я знаю із перших вуст. На Донбасі ще крутіше звучало – починаючи від колючого дроту від Тимошенко.)

То, кажете, шум навколо намальованих рибок відлякає Донбас? Тоді ви або живете в паралельному світі, або маніпулятор. Щодо “Громадського” радіо є підозра в другому – все-таки повних дурнів в журналістику не беруть, принаймні, грамотна писемна і розмовна мова означає хоч якийсь інтелект.

Отже, як бачимо, історія і істерія навколо “страшилок”, які нібито зашкодять іміджу України і українців – не має під самого ніякого ґрунту. А є або недалекість деяких персонажів, або бажання заробити політичного чи й прямого, фінансового капіталу на цій темі. Та й по всьому. Тому спокійно оминаємо цю тему, а по можливості навіть і ще більше залякуємо як одних, так і інших. Дивись, залякаємо до такого стану, що московити перестануть їздити сюди, а донбасяни і кримчани повтікають сушити труси до Московії. А чим менше вати в Україні – тим легше дихатиметься нормальним людям.

Наше гасло для совко- і москводрочерів: “Щоб усі боялись, щоб не насміхались!” Місце недалекого, тупого і жадібного хохла у московитській міфології має зайняти – і уже займає, слава Ярошу і розіп’ятому мальчику – жорстокий каратель-бандерівець!

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s