Зраду в гризло

А все-таки ми однозначно програємо Росії на інформаційному полі. От дивіться.

Прилетів Гризлов – зрада, договірняк розписувати будуть. Не прилетів Гризлов – по телефону договірняки уже розписали, навіщо прилітати. Зустрівся з Порошенком – зрада, президент України прогнувся під якогось там чиновника. Не зустрівся з Порошенком – президент України злякався якогось там чиновника. Оголосили про результати візиту – зрада, вже нічого не стидаються. Не оголосили про результати візиту – шифруються , щось там нечисте… (А в Росії при цьому ні про яку “зраду” з боку того ж Гризлова не говорять. Полетів – значить, так треба. Царю-батюшкє треба, а, відповідно, і нам.)

І яку подію не візьми – завжди  і всюди виглядає підступне слово Зрада. Деякі люди ще мають сили опиратися йому, в основному завдяки зовнішнім впливами (“от спасибі вам, Свириде Опанасовичу, доки дочекалася вашого посту, так ледь не посивіла – а, виявляється, не все так страшно”). Але на більшість навіть “свириди опанасовичі” не діють. Зрада – вона і є Зрада. Зра-а-ада!

І що цікаво – така ситуація є цілком об’єктивною. Бо 23 роки, з 1991-го по 2014-й українська влада – якою б вона не була, кравчуківською чи кучмівською (Ворд акуратно переправив “кучмівська” на “кумівська”, хе-хе), ющенківською чи тимошенківською – постійно стрибала під московську дудку. Тільки роблячи вигляд, що вона вирішує якісь власні національні питання – як в тому анекдоті, коли Леонід Данилович погодився зробити Владіміру Владіміровічу мінєта за скасування боргу, попросивши тільки, аби Путін заліз на стола: “Бо Україну ніхто не ставив на коліна!”

(Про період Януковича і говорити нічого, тоді російські спецслужби чи не напряму керували українськими.)

Але з іншого боку – після Революції Гідності ситуація змінилася, і тепер “старшим братом” є не Кремль, а Білий Дім. Та при цьому формула “зради по-американськи” поки що не діє. Тобто для деякої частини суспільства – так, діє, але в позитивному сенсі: “Байден прийде, порядок наведе”. А отак, щоб “Україна продалася підносам, скоро весь чорнозем вивезуть і воду з Дніпра викачають” – хіба що найвідсталіші верстви суспільства зрідка намагаються педалювати цю тему. Та й то, таке враження, лише тому, що “так треба”. Як комуністи не можуть не говорити про “народ” і таке інше, так і люди із ментальними радянськими паспортами в кишенях мають згадувати про “піндосів”, бо так положено.

Одним словом, пора б позбуватися цього синдрому “проросійської зрадофілії”. Бо шкоди від усіх цих істерик тільки вам самим.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s