Неймовірно, але факт. Мою загадку про “німецьке, але зовсім не німецьке прізвище”, пов’язане із військовим міністром однієї з українських держав, видатним українським письменником, західноукраїнським містом на березі однойменної річки та учасниками однієї із українських революцій – розгадали. Тож я поясню логіку загадки і трохи розкажу про власне “прізвище”.

Отже. Загадка була така:

Перед вами коротенький список.

Військовий міністр однієї з українських держав.
Видатний український письменник, науковець, політичний діяч, доктор філософії.
Західноукраїнське місто на березі однойменної річки.
Учасники однієї із українських революцій.
(Строго кажучи, в кінці має ще раз бути вищезгаданий військовий міністр.)

Назвіть найвідоміше німецьке, але зовсім не німецьке, прізвище, яке пов’язане із цим списком.

Загадка була непроста, визнаю. Вона вийшла така, багатошарова, і не на вгадування, а на знання, на інформацію. Хоча були моменти, коли можна було здогадатися деякі речі.

По-перше, сам список. Дві людини, зовсім різного штибу, місто і ціла група людей. Що їх могло пов’язувати у один список? Якби усі пункти списку складали люди – це одне. Але тут окремо виписана група людей і навіть місто.

У цьому моменті важливо було здогадатися, що мова йде не про самі персони і об’єкти – а про їхні найменування (імена, назви), які могли десь використовуватися. А де можуть одночасно використовуватися імена видатних людей, назви міст та групи людей? У топоніміці!

І тоді, здогадавшись (це було найлегше) про Стрий – можна було б і пошукати, які топонімічні назви пов’язані із Стриєм. І розкручувати три інші пункти. Скажімо, по п.4, крім правильного, є не так багато варіантів. “Січові стрільці” (я не впевнений, що це на 100% підпадає під визначення “учасники революції”, та все ж), “Небесна сотня” і т. ін.

Паралельно з цим треба було звернути увагу на фразу в дужках. Я писав у коментарях на FB, що це – один із ключів загадки. Як і те, що загадане прізвище пов’язане із СПИСКОМ, а не з ПУНКТАМИ СПИСКУ. Тобто список цей мав бути чимось об’єднаний. І – фраза в дужках – він чомусь починався тим, чим і завершувався. Чому?

А тепер давайте повернемося до того, що усі ці пункти, можливо, мають відношення до топоніміки – тобто на честь них, Стрия, військового, письменника і учасників революції, названі якісь об’єкти. І ці об’єкти складаються якимось чином у певний набір, пов’язаний між собою. І до того ж він, цей набір, цей список, закінчується тим, чим і починається.

Здогадуєтеся?

Правильно – мова про вулиці, названі на честь двох людей, одного міста і групи учасників однієї із українських революцій!

А тепер, спираючись на те, що вулиць на честь Стрия названо небагато, і що у загадці фігурує іноземне прізвище (це уже, погодьтеся, означає, що вулиця ця має бути у досить великому місті, щоб це місто мало певні міжнародні горизонти), ми поступово доходимо до висновку, що йдеться про Стрийську вулицю у… Львові, правильно.

А потім, відкривши Гугл-мепс, ми побачимо, що на певній ділянці Стрийської, біля неї знаходиться площа Івана Франка – “письменника, науковця, політичного діяча, доктора філософії”. А через кількасот метрів, якщо їхати Стрийською від площі Франка, праворуч відходить вулиця Героїв Майдану – “учасників однієї із українських революцій”. А втикається ця вулиця у вулицю Дмитра Вітовського – державного секретаря військових справ (по-нинішньому – міністра оборони) ЗУНР. А вулиця Вітовського, якщо іти далі по колу, втикається у площу Франка.

Уявили собі цю “подорож”? А я вам покажу.

Нічого не нагадує?

А якщо я покажу вам картинку із Вікіпедії, де зображений контур однієї давно забутої гоночної траси?

А тепер дивіться – фокус-покус!

Так, той список, який я перерахував у загадці – це нинішні вулиці Львова, по яких проходило Grand Prix Lwowa. Власне, усі ці чотири топонімічні об’єкти і складають коло львівського Гран-прі – саме тому я і писав про відношення прізвища до “списку”, як до єдиного цілого! Ось воно, перед вами, це єдине ціле – кільце міської траси Гран-прі Львова. “Львівський трикутник”, так його називали. Ну, дещо схоже, справді.

А проходило це Гран-прі чотири роки, у 30-х роках минулого століття. Тоді ще не було “Формули-1”, був кілька років у тих же 30-х такий собі чемпіонат Європи, куди входило кілька гонок – від 3 до 5, максимум 1935 року, сім. Але була ціла купа позазалікових гонок, які теж входили у такий неофіційний гоночний календар року. І от Гран-прі Львова проводилося в рамках цих позазалікових гонок чотири роки – з 1930 по 1933 роки.

А 1932 року третє Гран-прі Львова виграв ніхто інший, як легендарний німецький гонщик Рудольф Караччола. Караччола був одним із найсильніших автогонщиків міжвоєнних часів. Руді виграв три із шести європейських чемпіонатів – 1935, 1937 і 1938 років. А усього залікових Гран-прі чемпіонату Європи він виграв 11 – до прикладу, другий у списку, великий італієць Таціо Нуволарі, здобув лише чотири перемоги.

Ось фото з ГП Львова 1932 року, Караччола на своїй “Альфа-Ромео” мчить до перемоги.

Ну, а те, що прізвище у громадянина Німеччини Рудольфа “зовсім не німецьке” – ви ж помітили, правда? Так, воно італійське – бо його батьки були емігрантами з Апеннін, які оселилися у невеличкому містечку Ремаген (земля Райнланд-Пфальц), де і з’явився на світ 30 січня 1901 року майбутній триразовий чемпіон Європи та переможець Гран-прі Львова Рудольф Караччола.

Ось така загадка із ось такою історією.