Король помер, хай живе король! А що ще можна сказати про сезон-2021?

Можна, звісно, почати нудіти, що сезон перехідний, що 2022-го будуть геть нові боліди, тому і ставлення до чемпіонату-2021 відповідне, що Гемілтон уже всім набрид гірше гіркої редьки, що Ферстаппен молода надія, що “Ред Булл” (для прошареніших – Едріан Ньюї) повернулися…

Але я хотів сказати не про це.

Я давно слідкую за Королівськими перегонами онлайн. Багато читав і дивився про те, що відбулося до мого знайомства із Великим цирком (а це майже збігається із загибеллю найкращого, на мою думку, гонщика в історії F1). Тому, звісно ж, я “дальок от мислі” обожествляти нинішній сезон, писати пости про те, що він “найкращий в історії” (як сам сезон, так і його фінал). Непоганий, цікавий, на фоні феттеле-гемілотоно-домінування – дуже непоганий, дуже. Але точно не найкращий.

А взагалі – сезони в “Формулі-1” бували різні. І завершення у них бували різні. Прост і Сенна видали три фантастичні сезони із не менш фантастичними завершеннями – на будь-який смак, між іншим: із відчайдушною боротьбою, і зі скандалами, і “мордобоєм”. Шумахер двічі боровся із “Вільямсами” із красивим, бойовим (у всіх смислах) завершенням. І він же порадував нам сезони, де головними подіями були скандали типу Шпільберга-2002. Прост запам’ятався справді гросмейстерською перемогою у 1985-му. Сезон-2010 став єдиним, коли до останнього етапу за перемогу боролися чотири пілоти. Великий Найдж, яким би він не був талановитим і як би не ганявся у попередніх сезонах, став чемпіоном у дуже нудному “протистоянні” навіть не з суперниками, а… ні з ким по суті. Кеке Росберг виграв титул із однією перемогою в чемпіонаті. Льюїс Гемілтон став чемпіоном світу після фінішу переможця гонки (який кількадесят секунд уже був тріумфатором). А Йохен Ріндт взагалі посмертно.

І цей сезон, сезон-2021, він теж увійде в історію своєю особливістю. По-перше, боротьба за титул, яка раптово з’явилася у пелотоні, вийшла десь потішною, такою, знаєте, клоунською. Не полишало відчуття, що усе це – якийсь трохи дурнуватий жарт. Така пародія на справжню боротьбу. Хоча, треба визнати, пародія досить якісна. Ну, це все-таки найкраща гоночна серія в світі.

Фінал же – став окрасою, справжньою вишенькою на торті. Ну дійсно – хіба міг такий сезон завершитися простою нудною перемогою Гемілтона? От він і не завершився. 

А завершився – і це, можливо, теж уперше – по суті своїй без участі головних дійових осіб. Усе зробили три людини. Мік Шумахер, який запресингував Ніколаса Латіфі, що той влетів у стіну. А ще директор гонок “Формули-1” Майкл Масі. Який зробив кілька резонансних – і, будемо відвертими, сумнівних – рішень. Зокрема, прибрав колових (причому не усіх, а тільки тих, що їхали між претендентами на чемпіонство).

За великим рахунком, у такій ситуації єдиним досягненням Ферстаппена – і “Ред Булла” в цілому – є рішеня про зміну гуми. Он Гемілтон на це не зважився – і програв, бо їхав на зношеному харді, а не на свіжішому софті. От і все.

Тож, у потішному сезоні і чемпіон визначився отак – потішно. 

Звісно, це нічого не говорить про потенціал нового чемпіона світу. Але буває і таке, що талановитий пілот виграє титул так, що це йому геть нічого не додає – як уже згаданий у тексті Менселл.

Смішніше було б, тільки якби машина безпеки не залишила трасу до кінця гонки. І чемпіоном би став Гемілтон – начебто і заслужено (до аварії Латіфі сумнівів у його перемозі не було), але разом з тим тупо, за машиною безпеки.

Ну, нічого. І такі сезони в “Формулі-1” мають бути. Королівські перегони – не тільки про героїв і героїзм. Навіть на бразильському сонці є плями. Якщо не вірите – погугліть. Або дочекайтеся осені-2023, коли я порадую вас своєю книжкою про протистояння Сенни з Простом.

А далі… Далі у нас новий сезон. Із новими, справді новими болідами. І – як уже прогнозують – тотальним домінуванням “Ред Булл” та особисто Ферстаппена. Побачимо. Як мінімум міжсезоння точно буде цікавим. І, підозрюю, на старті чемпіонату-2022 на нас очікує те, чого ми давно не бачили у “Формулі-1”. (А що саме – спробуйте здогадатися самі.)

P.S. Ну, а мені треба шукати собі нового улюбленого пілота. Бо Кімі пішов, а Роберт не повернувся. От де екзистенція…