РУФ-2019/20. Випуск №8

Восьмий випуск оновленого проекту “РУФ. Ідіотизми українського футболу”.

1. Головна подія тижня – це, звісно, ота напівміфічна сварка/бійка Павелка з Суркісом (Суркісами) у ВІП-ложі на НСК під час матчу Україна-Португалія.

Про саму подію ви вже начиталися – і про версії того, що сталося, і про версії того, чому сталося. Тому відразу перейдемо до головного висновку. А висновок буде такий: усі сторони цього конфлікту вели себе, якщо говорити різко і прямо, як бидло і гопота. Оце і є їхнє справжнє обличчя. А оскільки ці люди керували і керують українським футболом – то це і обличчя українського футболу. Отак от.

2. Смішна і водночас трагічна історія сталася у Кропивницькому. Там африканські легіонери «Олімпіка» розказали, в яких жахливих і напіврабських умовах вони грають за цю команду. Почесний президент, він же тренер (фантастичне поєднання, правда?) «Олімпіка» заявив, що вони все брешуть, що вони «приїхали на стажування».

Слухайте, от скажіть. Ви можете повірити в те, що люди приїхали аж із Африки на стажування до України в аматорський клуб? От і я теж не можу. Ну, або вони з дурдома тамтешнього приїхали.

3. «Невідомо, чи став він би таким Яремчуком, якби він залишився в «Динамо», чи досяг він би рівня збірної». Отак Ігор Суркіс взяв і чесно зізнався, що його власний клуб – це таке болото, яке може засмоктати навіть талановитих футболістів. А от Яремчуку пощастило, вирвався – і он як розкрився.

Дякуємо Ігорю Рахмільовичу за ці прості відкриті слова. Чесність – це головне в житті.

4. Ну як же можна було пройти повз оці слова Артема Франкова:

«Матч збірних Росії та України в плей-офф чемпіонату Європи був би настільки класним, настільки непересічною подією, що це стало б чудовим приводом […] подивитися на себе з боку і спробувати в цьому морі крові і лайна, якого нанесло за останні п’ять років, відшукати точки дотику.

І згадати все те хороше, що нас пов’язувало раніше. Як і будь-яка нормальна людина, я виступаю за мир, за хороші економічні відносини, за те, щоб ми вільно їздили один до одного.

Але, на жаль, між нами відбулися речі, через які буде дуже складно переступити. І, можливо, в Україні до цього ставляться набагато серйозніше, ніж в Росії».

Між нами, пане Франков, сталася війна. Війна, яку розпочала Росія. І до якої у, сподіваюся, великої кількості українців відповідно жорстке чи навіть жорстоке ставлення. І так, через війну дуже складно переступити. Вам ні, у вас на війні, пардон, на «речах», мабуть, ніхто не був, не отримав поранення, не загинув. Але українці – це не тільки отакі от малороси.

А взагалі-то я вам (не Франкову, а вам, читачі) скажу. Я щиро не розумію, навіщо нам шукати якісь точки, згадувати якісь напіввигадані плюси… Це все одно що на хвилі дурнуватої ностальгії ганятися за «Жигулями» в той час, коли можете купити нормальну «Шкоду» чи «Кіа». За чим там ностальгувати? Ну, таким, як Франков – зрозуміло. Але, повторюся, пане Франков – більшість українців мислять не такими категоріями, як ви.

5. Гравці «Черкащини» принесли після гри у ВІП-ложу футболки. Це у них така акція – мовляв, зверніть увагу на наші проблеми. Але головне не це, а те, що вони сказали. Конкретно – Дмитро Кошелюк. Цитата:

«Необхідно, щоб нам без проблем давали можливість тренуватися на «Центральному» стадіоні, а також виділяли роздягальні. Для нас важливо відчувати, що ми потрібні своєму місту.

Можна сказати, що зараз живемо в автобусі. Переодягаємося в автобусі і їдемо в село тренуватися. Таке відчуття, що команда нікому не потрібна. Сподіваємося, що влада зверне на «Черкащину» увагу і допоможе команді».

Сподіваюся, що влада зверне на «Черкащину» увагу і допоможе їй закінчити свої безглузді дні якомога швидше. Бо оце і є те, через що з’явився проект РУФ. Замість того, щоб прийти до свого власника, хто він там, Лашкул чи уже, може, хтось інший, і вимагати від нього заробляти гроші на їхній праці – вони ідуть до влади, бо у тієї ж гроші халявні, ага.

Такі клуби мають вимерти. Це необхідна умова оздоровлення українського футболу. А футболістів/тренерів за такі заяви треба дискваліфіковувати на 5 років. Щоб думали, перш ніж відкривати рота.

Бонус-трек: «Фантастична гра!! Фантастична перемога!!! Вітаю всіх українців!!» – написав у інстаграмі депутат від «Слуги народу» Жан Беленюк, запостивши з цими словами фото, де він обнімається на матчі збірної України із Даріо Срною.

Знаєте, у нас в селі про таких казали – ні ума, ні фантазії. Ну та що ж, який народ – такий у нього і слуга.

One thought on “РУФ-2019/20. Випуск №8

  1. Цей Олімпік Кропивницький, коли пару років тому, грав на аматорський чемп України програвав більшість матчів з дикими рахунками 0-6,1-8. І більше половини гравців чорношкірі легіонери. Думалось навіть, що їх у місцевому медунівері понабирали для екзотики

    Подобається

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s