Навіть шкода, що чутка про Мірчу Луческу в київському “Динамо” таки виявилася лише чуткою. А він міг би встановити унікальне для українського футболу досягнення.

“Яке досягнення?” – спитаєте ви. А таке, що він міг би стати першим в історії ЧУ тренером, який вигравав би чемпіонський титул із двома різними клубами. Поки що таких в УПЛ немає.

А от у європейських чемпіонатах є. Небагато, та все ж. Давайте їх згадаємо. Наприклад, у топ-шістці ліг.

Прим. В дужках вказані кількість чемпіонських титулів з командою і рік першого. Тренери розташовані у порядку потрапляння до клубу, тобто за першим титулом з другою командою.

Англія

1. Том Вотсон – 5 титулів; Сандерленд (3, 1892), Ліверпуль (2, 1901)

2. Герберт Чепмен* – 4; Гаддерсфілд (2, 1924), Арсенал (2, 1931)

3. Брайан Клаф – 2; Дербі Каунті (1972), Ноттінгем Форест (1978)

4. Кенні Далгліш – 4; Ліверпуль (3, 1986), Блекберн Роверс (1, 1995)

* – Чемпен помер в січні 1934-го, не доживши до кінця чемпіонату, який “Арсенал” виграв. На момент смерті “каноніри” лідирували у чемпіонаті

Іспанія

1. Рамон Енсінас – 2; Валенсія (1942), Севілья (1946)

2. Енріке Фернандес – 3; Барселона (2, 1948), Реал (1, 1954)

3. Фердінанд Даучік – 3; Барселона (2, 1952), Атлетік (1, 1956)

4. Еленіо Еррера – 4; Атлетіко (2, 1950), Барселона (2, 1959)

Італія

1. Арпад Вейс – 3; Інтер (1, 1930), Болонья (2, 1936)

2. Тоні Карньєллі – 2; Торіно (1928), Інтер (1940)

3. Фульвіо Бернардіні – 2; Фіорентина (1956), Болонья (1964)

4. Нільс Лідгольм – 2; Мілан (1979), Рома (1983)

5. Джованні Траппатоні – 7; Ювентус (6, 1977), Інтер (1, 1989)

6. Фабіо Капелло* – 5; Мілан (4, 1992), Рома (1, 2001)

7. Массіміліано Аллегрі – 6; Мілан (1, 2011), Ювентус (5, 2015)

* – Фабіо Капелло виграв 2 чемпіонати ще і з “Ювентусом” (2005 і 2006 роки), але туринський клуб був позбавлений цих титулів через корупційний скандал Кальчополі

Німеччина

1. Макс Меркель – 2; Мюнхен 1860 (1966), Нюрнберг (1968)

2. Удо Латтек – 8; Баварія (6, 1972), Борусія М (2, 1976)

3. Геннес Вайсвайлер – Борусія М (3; 1970), Кьольн (1, 1978)

4. Бранко Зебец – 2; Баварія (1969), Гамбург (1979)

5. Отто Рехагель – 3; Вердер (2, 1988), Кайзерслаутерн (1, 1998)

6. Оттмар Гітцфельд – 7; Борусія Д (2, 1995), Баварія (5, 1999)

7. Фелікс Магат – 3; Баварія (2, 2005), Вольфсбург (1, 2009)

Франція

1. Альбер Баттьо – 8; Реймс (5, 1953), Сент-Етьєнн (1968)

2. Люсьєн Ледюк – 4; Монако (3, 1961), Марсель (1, 1971)

3. Жерар Ульє – 3; ПСЖ (1, 1986), Ліон (2, 2006)

4. Лоран Блан – 4; Бордо (1, 2009), ПСЖ (3, 2014)

Португалія

1. Йожеф Сабо – 3; Порту (1, 1935), Спортінг (2, 1941)

2. Бела Гуттман – 3; Порту (1, 1959), Бенфіка (2, 1960)

3. Отто Глорія – 5; Бенфіка (4, 1955), Спортінг (1, 1966)

 

P.S. Ну, і бонусом – мультикомандні чемпіони з чемпіонату, в якому до 1991-го грали українські команди.

СРСР

1. Костянтин Квашнін – 2; Динамо М (1936, весна), Спартак (1938)

2. Борис Аркадьєв – 6; Динамо М (1, 1940), ЦСКА (5; 1946)

3. Віктор Маслов – 4; Торпедо (1, 1960), Динамо К (3, 1966)

4. Мкртич (Нікіта) Симонян – 3; Спартак (2, 1962), Арарат (1, 1973) 

5. Олександр Севидов – 2; Динамо К (1971), Динамо М (1976, весна)

6. Павло Садирін – 2; Зеніт (1984), ЦСКА (1991)