“Арсенал” помер – і? І.

Бачу, як деякі гарячі голови починають використовувати свіжу смерть чергового київського “Арсеналу” як привід покритикувати майбутнє збільшення команд в УПЛ – мовляв, куди там збільшувати, тут би хоч ті, що є, зберегти. Так от, любі друзі – це дуже велика помилка, думати, що смерть чергового “Арсеналу” щось означає і демонструє. Тобто вона означає і демонструє – але зовсім не те, про що нам намагаються розповісти.

Давайте спочатку розберемося – що таке столичні футбольні клуби, як, для чого і навіщо вони існують.

“Динамо”. Це бренд, гранд, вивіска, понти і все таке інше. Власник “Динамо” – це шлях нагору, Григорій Суркіс гарантує це. Ігор Суркіс нікуди не піднявся? Так для людини, яка до президентства в клубі відзначилася лише грою на більярді і шубами для Лопеса Ньєто – навіть те, чим він є, уже непогана висота. А його старший брат, який очевидно розумніший і адекватніший у прийнятті рішень, досяг значно більшого. В тому числі (у першу чергу?) завдяки тому, що в його руках була буква “Д”.

“Оболонь”. Це заводська команда, заводською вона була, є і буде. Така її доля. Коли перша “Оболонь” відбилася від заводу, коли там почали займатися махінаціями за спиною власника заводу – вона зникла. А нинішня уже без усіляких варіянтів прив’язана до пивгіганта. Це, якщо хочте, соціяльний проект, скромний, але реальний, зі своїми локалізацією, стадіончиком і уболівальниками. І своєю упізнаваністю.

І нарешті “Арсенал”. Що таке київський футбольний клуб “Арсенал” – хоч перший (точніше, другий, перший був ще у радянські часи і помер десь в 60-х), хоч другий? Це проект для вибивання із столичної влади шматка землі. Згадайте, як власник першого “Арсеналу” Вадим Рабінович всю свою недовгу історію володіння цим клубом крутив одну й ту саму фразу – “Київська влада не дає мені землю під стадіон”. Землю! От що було, є і буде головним у будь-якому наступному проєкті “Арсенал”. Земля в Києві. Не мені вам розповідати, скільки вона коштує.

Так от. Все існування проєкту “Арсенал” – воно заточене під спроби отримати землю в Києві. І рівно у той момент, коли ці спроби виявляються остаточно марними – проєкт закривається. Бо він стає не-пот-ріб-ним.

Ок, скажете ви, з першим, рабіновичсько-онищенківським “Арсеналом” зрозуміло. але другий – це ж інша справа, створили з самого низу, підняли нагору. І? Пояснюю як для семикласників.

Для початку – чому новостворений клуб назвали “Арсенал”? Бренд? Історія? Не смішіть. За цим брендом – порожнеча. Історія – тільки негатив, всі оті “арсенал-шоу”, гривні на вході, бомжування по і за Києвом, матч на базі “Динамо”, постійні зливи за оренду стадіона. Це та історія, за яку варто чіплятися? Коли Юрій Кіндзерський створював свій “Львів” – то він, хоч і взяв стару назву, але чітко заявив, що не має до першого “Львова” ніякого відношення. Бо за ним, тим першим “Львовом”, такий шлейф був, що не відмиєшся. А у цих на сайті – будь ласка – історія почалася 1925-го року. Яка історія? Історія чого? А історія КИЇВСЬКОГО клубу.

Саме тому, гравши до УПЛ у Щасливому чи ще деінде – вони і записалися київським клубом. Бо власникам потрібна прив’язка до столиці, потрібна аргументація “Чому нам потрібна земля тут, а не десь в Яготині”.

Саме тому клуб і моментально зник, вилетівши із УПЛ. Здавалося б, що такого страшного? Навпаки, менше грошей треба витрачати – можна знову грати у Щасливому, контракти гравців урізати. Але штука в тому, що власникам клуб був потрібен в УПЛ, бо участь в УПЛ (і, потенційно, у єврокубках) – це найкращий спосіб вибити землю. А хто дасть дорогоцінну землю під клуб першої ліги? Їдь і грай у Щасливому.

Так що чергова смерть чергового “Арсеналу” означає лише те, що проект “Замути земельки у столиці” знову безрезультатно завершився. І тільки. До загальної ситуації в українському футболі він не має ніякого відношення. Для тих, хто забув, нагадаю ще один забійний аргумент – перший “Арсенал” зник після 14-го туру сезону-13/14, коли кризою в українському футболі ще геть не пахло. Так-то!

А “Арсенал” через деякий час знову з’явиться. Чому я так думаю? Та все тому ж – бажання замутити київської земельки таким от футбольним чином рано чи пізно знайде свою жертву. Так що готуйтеся до чергової реінкарнації.