Цю тему я піднімав не раз і підніматиму ще, бо не всім з першого разу доходить. А ще тому, що з’являються нові і нові приводи. Ось один із них.

Є у мене в френдстрічці такий священник Володимир Маглена. Він був кліриком УПЦ (МП), але після створення ПЦУ перейшов до канонічної української церкви. Нічого особливого, скажете ви, таких повно. Еге ж. Але не на Луганщині.

Після того, як він перейшов до ПЦУ, його фактично вижили із села Веселе, де він служив, де відбудовував церкву (церкву, звісно ж, забрали представники УПЦ (МП); ви скажете, що церква належить громаді? Ну от так, друзі). Він переїхав до Старобільська, і тепер служить там. У старій пожежній каланчі. Як тут не згадати, що “перші християни збиралися таємно на молитовні збори, часто у приміських будинках, сараях, інколи у склепах померлих членів общини, підземних цвинтарях-катакомбах”.

Але і у Веселому його не усі парафіяни забули. Маглена приїздить і до села, проводить там богослужіння у відведеному сільрадою приміщенні. І от що він написав у себе на ФБ-сторінці минулого тижня:

Віджали храм. Вигнали із села. Але і цього їм мало.

А ось я прочитав у іншої своєї френдеси, із Кропивницького:

Це тільки два приклади. Два приклади того, що т.зв. “УПЦ (МП)” – це окупанти. І що це – не церква. А всього-на-всього філія однієї сумнозвісної організації під назвою НКВС (яка зараз ховається під псевдонімом ФСБ).

Шановні парафіяни “УПЦ (МП)”! Я не буду нагадувати вам історію цієї “церкви”, всі, хто хотіли дізнатися, знають, що вона з’явилася на світ 1943-го року руками Сталіна і НКВС. А єдиний монастир, який дійсно є частиною отієї старої петровської РПЦ, Псковсько-Печерський, він зберігся лише тому, що з 1922-го по 1940-й знаходився за межами Московії, був частиною незалежної Естонії. Все інше було більшовиками зруйновано, а “відновлено” лише тому, що їм знадобився релігійний важіль у боротьбі за своїх підданих та для блезіру перед союзниками. А уже 1947-го, коли необхідність у “братьях і сьострах” (як, до речі, і у допомозі світового єврейства; згадайте убивство Міхоелса і початок радянської юдофобії) відпала, бо війна завершилася – режим тут же почав закручувати гайки навіть своїм слухняним церковникам. Я не буду вам нагадувати про те, про те, що священники РПЦ були одночасно або сексотами КДБ, або взагалі, як співав Ігор Тальков, “священник скрывает под рясой кагэбэшный погон“. Це все – минуле.

Але є і сучасність. В якій філія РПЦ – т.зв. УПЦ (МП) – продовжує працювати не як релігійна організація, а як частина НКВС. Тобто частина спецслужб ворожої країни, країни, яка напала на нашу і окупувала її частину. Лише частину, але мріє окупувати усю.

Як вам ходиться до храмів НКВС-КДБ-ФСБ, українці? Нічого не муляє? Вишиванка не натирає отам, зліва, де серце?