Сьогодні вночі в НБА відбувся черговий драфт. Пропоную згадати історію – і подивитися, хто і під якими номерами приходив у НБА в минулі роки.

Почнемо ми з 1979-го (по-перше, рівно 40 років тому, плюс рік мого народження), а завершимо кінцем тисячоліття.

1979

Рік, коли НБА отримала одного із найлегендарніших персонажів – Меджіка Джонсона. (А його друг-ворог Ларрі Бьорд, з яким вони влаштували чи не найвідоміше протистояння 80-х, був обраний на рік раніше). Отримала під першим номером драфта, звісна річ. 5-м обрали найкращого захисника НБА середини 80-х, Сідні Монкліфа.

1980

Під третім номером обрали Кевіна Макгейла, який у 80-х тричі стане чемпіоном у складі “Бостона”. А 1987-го потрапив у першу збірну сезону, разом із Бьордом, Джонсоном і ще двома персонажами, яких ми тут згадаємо.

1981

Два чемпіона кінця десятиліття із “Детройтом” (1989, 1990) – Марк Аґірре і Айзейя Томас. Так їх і обрали – першим і другим. Томаса відразу “Пістонс”, а Аґірре 5,5 років провів у “Далласі”.

1982

Очолив список тричі чемпіон у складі “Лейкерс”, MVP фінала-88 Джеймс Ворті. А третім став Домінік Вілкінс, який 9 років поспіль не вилазив із учасників Матчу усіх зірок – і то будучи гравцем “Атланти”.

1983

Аж 14-м був обраний майбутній чемпіон у складі “Г’юстона” та тріумфатор Олімпіади у Барселоні Клайд Дрекслер. А у п’ятому раунді, під номером 97 обрали суданця Мануте Бола, який стане одним із двох найвищих гравців у історії ліги. (Його син Бол Бол був обраний на драфті-2019 під 44-м номером. Переплюнув, значить, тата – хоча зростом він і менший на цілих 10 сантиметрів.)

1984

На мою скромну думку (і не тільки на мою), найкрутіший рік. Просто прізвища 1, 3 і 5 місць – Гакім Оладж’ювон, Майкл Джордан і Чарльз Барклі. Так-так, “Його Повітряність” був обраний не першим! (До речі, саме Гакім і Майкл згадувалися у описі драфту-80.)

А ще 15-м обрали майбутнього дворазового олімпійського чемпіона, рекордсмена ліги за асистами і перехопленнями, легенду “Юти” Джона Стоктона.

1985

Того року на драфті обрали найвідомішого баскетболіста СРСР 80-х Арвідаса Сабоніса. Звісно, він тоді не потрапив до ліги – зокрема, через те, що результати були анульовані через його вік. Ще були легендарний “Поштар” Карл Мелоун, дворазовий чемпіон з “Детройтом” Джо Думарс, один із найкращих німецьких баскетболістів Детлер Шремпф. А першим номером був обраний тоді уродженець Ямайки Патрік Юїнг.

1986

Знову обрали Сабоніса – 24-м, останнім у першому раунді. “Фінікс” взяв Джефа Хорнасека, всього лиш 27-м обрали одну із найскандальніших легенд, Денніса Родмана. А на 2-й позиції опинився Леонард Байас, який не зіграв жодного матчу в НБА – бо за два дні після драфту помер від передозу.

Ну і варто відзначити 134 номер у 6 раунді. Ним став українець із “Будівельника” Олександр Волков.

1987

Ще один крутий рік. Першим обрали майбутнього “Адмірала” Девіда Робінсона. П’ятим – “другого після Джордана” у легендарних “Буллс”, Скотті Піппена. А 11-м – одного із найкращих гравців у історії “Індіани” Реджі Міллера.

1988

Під 5-м номер був обраний майбутній лен Run TMC у складі “Голден Стейт” і чемпіон у складі “Лейкерс”, Мітч Річмонд.

1989

Задрафтовані були відразу два відомі югослави – Владе Дівац та Діно Раджа. А під 17-м номером обрали легенду “Сіетла” і ліги 90-х Шона Кемпа.

1990

Ще одне суперпридбання “Суперсонікс” – Гері Пейтон, був обраний другим. А першим став Деррік Коулмен, який увійшов в історію ліги, як один із всього лиш трьох гравців, які змогли за одну гру набрати 20 очок, 10 підбирань, 5 асистів, 5 перехоплень та 5 блок-шотів (т.зв. показник five-by-five).

1991

В першій десятці опинилися два іноземці – австралієць Люк Лонглі та демократичний конголезець Дікембе Мутомбо.

1992

Ух і топ-трійка! Людина-гора, чотириразовий чемпіон ліги і людина, яка патологічно не вміла кидати штрафні, Шакіл О’Ніл – раз; Алонсо Морнінг, який виграв чемпіонську каблучку із Шаком в “Майямі” – два; єдиний студент у першій “Дрім Тім”, яка порвала усіх на Олімпіаді у Барселоні, Крістіан Леттнер – три. А був ще скандаліст і лідер “Ворріоз” Леттлер Спрюелл.

1993

Під третім номером обрали майбутнього лідера “Орландо”, яке разом із ним якраз і дійшло до фіналу-95, Пенні Гардавея. А під 30-м – другого найвищого гравця в історії ліги, і теж іноземця – Георге Мурешана з Румунії.

1994

От прямо по порядку, з першого номера починаючи. Чемпіон із “Сан-Антоніо” Гленн Робінсон. Чемпіон із “Далласом” Джейсон Кідд. І просто Грант Хілл, який, незважаючи на травми, феєрив ціле десятиліття у складі “Детройта” і “Орландо”.

1995

У топ-п’ятірці були обрані:

– чемпіон з “Детройтом” Рашид Воллес;

– чемпіон з “Бостоном”, MVP із “Міннесотою” Кевін Гарнетт.

1996

Тут було чим поживитися. І одна із зірок “Фінікса” початку наступного десятиліття Стефон Марбері. І чемпіон з “Майямі” Ентоні Вокер. І двічі чемпіон ліги Рей Аллен. І один із найкращих канадських баскетболістів, Стів Неш. І – під першим номером – сам Аллен Айверсон.

Але найцікавіше – це 12 і 13 місця. Під 12-м номером обрали нашого Віталія Потапенка, а під 13-м (нижче українця!)… Кобі Брайанта. Отак іноді буває.

1997

Дев’ятим обрали одного із основних гравців 2000-х, Трейсі Макгреді. А першим був той, хто провів 19 років у одній команді і п’ять разів виграв із нею чемпіонську каблучку – легенда “Сан-Антоніо” Тім Данкан.

1998

Тут і чемпіон з “Бостоном” Пол Пірс. І легендарний німець Дірк Новіцкі. І п’ятий за кількістю матчів у лізі (до речі, кузен Макгреді), Вінс Картер.

1999

Під 57-м номером вибрали аргентиця, який за 5 років знищить збірну США у півфіналі афінської Олімпіади, а потім виграє і золото турніру – Ману Жинобілі. А ще були двічі чемпіон із “Лейкерс” Ламар Одом і двічі учасник Матчу усіх зірок із “Новим Орлеаном” Берон Девіс.

2000

А завершили століття задрафтовані олімпійський чемпіон Майкл Редд та двічі чемпіон ліги із “Майамі” Майк Міллер.