У соцмережах іноді буває дуже цікаво. Аж занадто цікаво. Крутіше, ніж у детективі.

Була у мене колись в Facebook така френдеса – Ирина Панина. Ось така. Чи ось така. Не пам’ятаю точно, який акаунт. Була вона деякий час. Потім я її відфрендив. По-перше, мені довгий час здавалося, що вона московитка, бо писала в основному про Московію та тамтешні політичні справи – а це мені було нецікаво. Потім почала писати (чи то я почав помічати) про Україну. Але оскільки її контент, як я пропас, був практично весь зібраний десь по інтернетах (я навіть пару разів прямо ловив її на плагіаті, тобто читав у неї те, що раніше читав десь в інших місцях) – то я, як уже сказав вище, її просто відфрендив. І забув про її існування.

А ось учора прочитав пост такого відомого Руслана Горового. І виявив, що ця Ірина Паніна – дуже цікава особа. Власне, історія чоботів Горового – ось тут, у блозі. А ось пост Горового в ФБ. І ось тут почалося найцікавіше.

В коментарі почали приходити люди, які, за їхніми словами (тут взагалі все чи практично все тримається лише на тому, що хтось сказав/написав), теж кинула ця Ирина Панина. Чи “Ирина Панина”.

Ось, наприклад, така історія:

Інформацію про зацікавленість “Паніної” алабаєм підтвердила відома і цілком реальна Олена Монова.

Далі людина, яка написала цю історію, упізнає “Панину” на фото. Ось на цьому паспортному фото:

Ну як впізнає. Пише, що це та людина, яка назвалася “сестрою Паніної”.

Починають рити інформацію по податковій. Наривають отаке.

І в базах даних, які гуляють по інету, є така людина – з такої ж адреси.

Ну та і це зрозуміло – на “Новій Пошті” ж якось отримувала гроші на ім’я “Ирина Панина”.

Починають пробивати її номер по базах МВС (принаймні, так заявлено):

Далі більше. Згадують, що “Ирина Панина” колись писала про хворобу і смерть сина Івана (ось хтось віднайшов його фото, запощені нею):

(До речі, це одна людина на фото чи дві?)

І уже хтось пише, що пробивав у житомирській поліції і вияснив, що тоді, коли було написано “Ириной Паниной” про смерть – ніякі померлі приблизно його віку Івани не були зареєстровані. А потім згадали, як збирали після “смерті” “Івана” гроші на допомогу (пишуть, що навіть з-за кордону присилали гроші і немалі), і теж була мутна історія:

Це із того, що можна більш-менш назвати фактажем. А гіпотез… І про те, що у людини запої, а коли виходить із запоїв – то працює нормально. І про те, що там цілий кооператив працює під цим ПІБ, а сама реальна Ірина Паніна просто працює на цей кооператив (людина з паспортом для “Нової пошти” ж потрібна). І про те, що це взагалі хтось в зоні шиє взуття, а “Ирина Панина” просто пересилає…

А все від того, що людину, наскільки я зрозумів, ніхто в глаза не бачив. Ну, крім отієї однієї, яка бачила “сестру Паниной” і потім у ній по паспортному фото упізнала саму “Панину”.

От так існує в соцмережі акаунт. Практично без інформації. (Паспортна фотка, пару фоток сина (?), якась давня, 30-річної (?) давнини світлина, мовляв, це я із сином.) Постить зібраний по інету контент. Паралельно заробляє гроші на пошитті взуття. Люди купують. Причому деякі – і у мене у френдстрічці вони є – цілком успішно, усім задоволені. І ніхто всерйоз не замислюється над реальністю цієї “людини” – а є вона взагалі чи її немає. Особливо ті, хто не замовляв взуття, а просто читають аккаунт.

А потім раз – і виявляється, що “не все так однозначно”. А інформації про цю людину немає практично ні-я-ко-ї.

І що з цим усім робити?

УПД. Згадав історію, яка іще феєричніше – бо віртуальним “разводілою” виявився цілком реальний хлопчина. І розвів не просто фейсбучних френдів, а досить серйозних людей. Ось ця історія, читайте.