Три гривні. Я ненавиджу вас, люди

Я, як вам відомо, молодий батько. Причому батько у напівдекреті. Тобто я працюю, але працюю удома, тому майже кожного дня гуляю із молодшим сином по району. Одного разу під час прогулянки я знайшов три гривні. Три одногривневі монети, які акуратно так лежали на дитячому майданчику, очевидно, випавши з кишені у якогось місцевого алканчика, який там попивав пивко. І от я подумав…

…”Цікаво, – подумав я, – а чи багато грошей валяється просто так на вулицях наших міст”. Часу у мене було багато, і на пару із Назаром у візку я обійшов, пильно вдивляючись у тротуари і навколишню територію, майже увесь свій невеличкий мікрорайончик.

Я повернувся додому контуженим. Таким контуженим, яким я до того був усього один раз у житті. Ні, не від суми, знайденої мною в той день. Я, здається, ні копійки і не знайшов. Просто – коли ви йдете вулицю, ви зазвичай не дивитеся під ноги так детально і ретельно. Ви взагалі не помічаєте, що у вас під ногами. Що навколо вас на землі. Особливо коли все вкрито снігом або поросло травою. А я придивився. І був просто убитий побаченою мною кількістю СОБАЧОГО ГІВНА.

Люди, воно всюди. Просто всюди. Я не міг ступити ні метру, щоб десь обабіч не побачити купу собачого гівна. Підозрюю, і на тротуарах воно теж було, але його розчовгали взуттям люди. А на обочинах тротуарів же ніхто не ходить. Ну і от.

Через кілька днів, відійшовши від цього стресу, я якось заїхав з візком на дитячий майданчик. Старшому сину уже 9 років, тож я давно там не бував. А тут проїхася, сів – попрацювати у телефоні – і придивився.

Люди, це не дитячий майданчик. Це свинюшник. У найгіршому смислі цього слова. Пробки від найрізноманітніших пляшок, упаковки від чого завгодно, якісь шматки етикеток, просто паперу… І причому я живу не в центрі міста, а на околиці. До мене на район не приїздять люди з іншого берега Дніпра, щоб погуляти з дітьми. Все це зробили ті, хто живуть ПРЯМО ТУТ. Буквально – у будинках, які оточують цей дитячий майданчик.

В роботі удома є один величезний плюс. Ти майже не контактуєш із людьми. Сторонніми, я маю на увазі, людьми – не їздиш в транспорті, наприклад. Бо коли ти знаходишся у якомусь людському середовищі і починаєш прислуховуватися до розмов цих людей – починаєш відчувати себе у якісь велетенській божевільні. Люди ідуть серед моря собачого гівна, ідуть через дитячий майданчик, засраний продуктами життєдіяльності сусідніх кіосків із нібито-пивом і різними цукерками – і ведуть драматичні дискусії на тему, за кого ж їм голосувати, за Зеленського чи за Бойка. Або за Тимошенко. Або за Гриценка.

Люди! Кого б ви не вибрали – він не прийде і не прибере за вашими собаками гівно. Він не прийде і не вичистить ті авгієві стайні, які за звичкою називаються дитячими майданчиками. Він не зробить цього. Ніхто не зробить цього. Тільки ви самі.

Але цього не зробите і ви. І саме за це я ненавиджу вас, люди.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s