Чотири рази в історії наша збірна грала матчі за неофіційне світове чемпіонство. На жаль, усі чотири виявилися невдалими. Як це було.

Як відомо, Неофіційний чемпіонат світу базується на боксерському принципі – “щоб стати чемпіоном, треба обіграти чемпіона у очній зустрічі”. Відповідно з найпершої перемоги у матчах збірних (Англія – Шотландія) і ведеться лік неофіційним чемпіонам. З 1992 року Україна з’явилася на футбольній мапі світу – і рано чи пізно мала б перетнутися із неофіційними чемпіонами.

1. 30 квітня 1997

Уперше це сталося 21 рік тому. Тоді, вигравши фінал ЧЄ-96 у чехів, неофіційним чемпіоном світу стала Німеччина. Саме в такому статусі вона приймала через майже рік у Бремені нашу збірну. Приймала і виграла, захистивши титул.

2. 7 червня 1997

Так склався календар, що наступний матч німці проводили знову ж таки із Україною – в Києві. І тут уже наші були дуже близькі до того, аби стати чемпіонами. Буквально кількох сантиметрів не вистачило удару Сергія Реброва, але підступна “перекладина” врятувала бундестім.

3. 27 березня 1999

1998 року Німеччина програла титул Бразилії, а та у фіналі офіційного ЧС поступилася ним Франції. І – випадок! – саме французька збірна грала у відборі до ЧЄ-2000 з Україною.

Матч на “Стад де Франс” міг стати для України чемпіонським. Міг, але не став. Знову нульова нічия.

4. 9 жовтня 1999

Останній раз, коли Україна грала за чемпіонський титул, стався за півроку. У період між цими двома українськими шансами Франція на тому ж таки “Стад де Франс” програла титул Московії – і саме з нею на “Лужниках” зустрілася наша збірна.

Цей матч пам’ятають усі, говорити тут – тільки псувати.

Ось такою є історії боротьби України за титул неофіційного чемпіона світу. Ще одного разу ми були близькі до такого матчу в 2007 році, коли титулом володіла Італія. Але 22 серпня – всього за три тижні до зустрічі з Україною в кваліфікації до Євро-2008 – Скуадра підступно програла угорцям.