А вони цього навіть не побачили.

Вчорашнє кремлівське шоу, так звана річна підсумкова прес-конференція Хуйла – явище в цілому нецікаве. Все зрежисовано, нудно і прогнозовано. Але є один момент, який напряму стосується України. І він якраз дуже важливий. Ось він:

“Президент России Владимир Путин передал слово журналисту с табличкой «Украина», сказав, что в его сознании Украина и Башкирия где-то рядом, поэтому пусть журналисты из этих регионов могут вместе задать вопросы.

Украинский журналист не согласился с президентом и задал свой вопрос.

«Судя по тому, как вы без акцента говорите по-русски, не так уж далеко Украина от Башкирии», — ответил ему Путин”.

Путін не просто наголошує, що “ми – адін народ”, що Україна – це ніяка не окремішність, а так, щось на кшталт Башкортостану, тобто суб’єкт федерації, де навіть формально башкирське досить умовне (навіть в Татарстані вже татарська мова необов’язкова, що вже казати про інші, менш потужні республіки).

Ні, він ще й стібеться з України. Власне, з тих, завдяки кому може і має право стібатися – із московитомовних українців. Він вчергове – і як глузливо, порівнюючи незалежну державу із банальною московитською провінцією – нагадує, що мова є ключовим фактором самосвідомості і незалежності.

А наші тожеукрАінци навіть після того, як їх висміяв головний ворог, цього не зрозуміли.

Ах, ну так, я й забув – ворог не в Кремлі…