Розкажу я вам, дітки, казочку. Є на березі Балтійського моря така країна Естонія…

І живуть в ній такі естонці. А ще – ватніки московитоязичниє, які геть не хочуть вчити мову Естонії, тобто естонську. Але жити хочуть. І їсти, і пити, і ще щось там собі хочуть – на що потрібні гроші. Тому доводиться їм якось викручуватися.

От, значить, працювала одна така ватніца московитоязична в супермаркеті естонському, в самому шо ні єсть Таллінні, столиці цієї самої Естонії. І прийшла до неї дівчина, яка вирішила щось у цьому супермаркеті купити. І купила. Б. Якби ця касирка не вирішила її надурити, пробивши їй зайвий товар.

Дівчина з естонським ім’ям Каріна почала виясняти – а пуркуа, власне кажучи? В процесі розборок, коли ватокасирка почала хамити, Каріна звернула увагу – чого це ви, мовляв, не положеною естонською зі мною розмовляєте, а якоюсь бесерменською, свинособачою чи шо.

На що московитомовна касирковатниця гордо заявила – я з тобою, сучка ти крашена, розмовляю (барабанний дріб) МОВОЮ ЄВРОСОЮЗУ! Так шо закрий свого писка, плати по чеку і валі к своїм естонцям, пока я добра, і Путіна не попросила ввєсті войска.

Воно ж Естонія – це не посьолок Мусохраново, шо в Кємєровской області. В смислі, там уже давно цивілізація, в Естонії-то, інтернети, фейсбуки, вацапи і проча буржуйська нечисть. Так шо інфа про новий язик Євросоюза і торгівлю “в нагрузку” розлетілася швидко. В тому числі й до керівництва мережі цих самих супермаркетів долетіла аж на бігом.

І шо ви собі думаєте? Пішла собі тьотя-касір зі своїм унікальним знанням ЄСівських ленгвіджів нах… на хутір бабочків ловить. Бо на касі їй тепер сидіть не розрішається. Ану як ще комусь півприлавка проб’є і табасаранський язик в євросоюзівські запише.

Думаєте, я жартую? Аніскілечки. Ось вам лінк – читайте. А я спатки. Чого і вам бажаю. І нехай вам присниться якась гарна мова Євросоюзу. Естонська, наприклад. Або українська.