Чому Гройсмана ненавидять менше, ніж Порошенка             

Реакція на президента давно перестала бути просто негативним чи позитивним ставленням до політика. Це вже ціле політичне явище – порохоботи, порохофоби…

А от на прем’єр-міністра, який за Конституцією важить для країни не менше, а то й більше – такої реакції немає. Хоча він начебто ж “плоть від плоті” Порошенка, його креатура і таке інше.

Але такої негативної (втім, і позитивної, здається, теж) реакції на Гройсмана немає. Чому? Я думаю собі так.

1. Немає замовлення. Не секрет, що як мінімум частина похорофобського контенту в соцмережах з’являється не просто так, “по вєлєнію души”, а за певним планом. Можна назвати це конспірологією, але в попередньому реченні все-таки більше правди, ніж вигадки. Тож очевидно Гройсмана не вважають аж таким самостійним і серйозним персонажем, тому і не відволікаються на нього. А немає “затравки” – і народ менше реагує. Бо ж інертний і лінивий, поки не підштовхнеш – не зробить. (Зате коли вже підштовхнеш – див. вибори-1999.)

2. Гройсман не президент. Не дивлячись на змінену вчергове Конституцію, за якою Україна – парламентсько-президентська держава, більшість лохторату досі перебуває у доісторичних часах вождизму. Тобто в ситуації, коли, на їхню думку, одна людина вирішує все. (Саме тому цей лохторат – а це більшість населення України) і не розуміє, що відбувається в США. Трамп виграв вибори, його партія має більшість в Конгресі – а його чмурять, що мамо, не горюй, за імпічмент навіть заїкаються.

Тому головна персона в Україні для більшості – це Порошенко. (До певної міри, до речі, воно так і є. Але це “до певної міри” скорше фактичне, а не формальне.) І за все, за логікою цієї більшості, має відповідати він, а не Гройсман – навіть у питаннях, які є юрисдикцією винятково прем’єра і уряду.

3. Гройсман не олігарх. Традиційно в українському суспільстві – дуже негативне ставлення до “багачів”. (Втім, майже кожен із цього суспільства з радістю сам би став цим “багачем”.) Ненависть до Порошенка викликана ще і тим, що він – дуже багата людина. І це багатство в силу об’єктивних причин не приховане, а відкрите. Тобто воно все тут, межи людьми – магазини “Рошен” прямо на вулицях, де ходить лохторат. А гройсманівського бізнесу так явно немає. Тому і реакції, відповідно, нема.

4. Гройсман не “відсвічує” як найманий працівник – через як суб’єктивні, так і об’єктивні причини. Наприклад, зараз в Україні йде війна, тому Верховний головнокомандувач – персона об’єктивно важлива і помітна. Точно так же, як і президент, який (із власним міністром) займається зовнішньополітичною діяльністю. Ця діяльність більш-менш зрозуміла лохторату – поговорив з Трампом це перемога, Мінські угоди це зрада, і таке інше.

Тоді як робота Гройсман – це не така проста, зрозуміла, складніша для розуму лохтората. Тому розбиратися, де він там правий, а де ні, не хочеться. І, відповідно, немає підстав для хейтерства (або навпаки).

5. Гройсмана просто менше в медіапросторі. Чим більше людини в телевізорі – тим сильніша на нього реакція, як позитивна, так і негативна. Гройсман поступається Порошенку за цим показником, тому на нього не так і реагують.

А які причини цьому явищу бачите ви?

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s