20 лютого 2014. Назавжди вчора

Їздили сьогодні містом у справах – і обговорювали події трирічної давнини. “Ніби вчора було”, – каже дружина. “Так воно і було вчора”, – відповідаю я. Тому що ці події, вони залишаться з нами в реальному часі. Це для наших дітей події 2013/14 в Києві, 2014 в Криму і 2014/… на Донбасі будуть історією. Страшною, але історією. Як для нас – визвольні змагання 1917-1921 чи Голодомор.

А для нас ці події залишаться частиною життя. Просто тому, що вони і є – частина життя. От ми їдемо по місту, говоримо про це все, а я зауважую – а оцю вулицю перейменували на честь загиблого солдата. А отам ми табличку для Кості Закревського замовляли. А в цьому дворі живе інший Костя, який під Маріуполем стояв. А там… А тут… Все це – серед нас. Не десь в книжках історії – а отут, в реальному часі. І доки не помруть учасники, свідки, родичі – Небесної Сотні чи солдатів/добровольців, що поклали життя в Криму і на Донбасі, – доки не зітруться написи на могилах, доки ми житимемо, до тих пір воно все буде “вчора”.

Знаєте, моя бабуся через все життя пронесла одну просту і очевидну для неї істину. “Будь-що, аби не війна і голод. Ви не знаєте, що це таке”. Так от у нас такою істиною буде – “хто завгодно, тільки не Московія”. Навіть коли все закінчиться. Навіть коли Московія в нинішніх імперських межах зникне. Навіть тоді – “хто завгодно, тільки не Московія”. Ми ДУЖЕ сильно обпеклись. Заплативши за це життями. Не однією тисячею життів. Таке не забувається.

А діти – вони вже будуть іншими. Якщо, звісно, на їх віку війна вже закінчиться. Вони сприйматимуть і Стіну на кордоні (не яценюківську, а справжню), і жорсткий контроль, і візи (або взагалі їх відсутність і замок на воротях) для Московії – просто як один із елементів реальності. Ну, значить, так треба. А ми бачитимемо у всьому цьому згорілий Майдан. Блакитну каску Устима Голоднюка. Людей на узбіччі доріг, які стоять на колінах перед трунами. Стрічки новин на сайтах, де рябить від слів “Дебальцеве”, “Іловайськ”, “Західний”, “Авдіївка”. Качу, яка пливе по Тисині – і одночасно над сотнями тисяч людей в центрі Києва. І ми точно знатимемо, навіщо і чому. Ми знатимемо суть. А діти уже сприйматимуть перш за все форму. І дай їм Бог.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s