Надія Савченко і чорти

На брифінгу наша героїня заявила, що, зустрічаючись із ватажками “Недоросії”, не побачила чортів. Але у кореспондента “Ладик-Ньюс” є інша інформація. Ось вона.

Прес-секретарка увімкнула світло, глянула на Надію і злякалась: вона була жовта, як віск; її очі блищали й горіли, як свічки.

— Де ти ходиш, де ти бродиш? — почала гримати на сестру Віра: вона думала, що сестра спала до півночі на засіданні комітету.

— Еге, ходиш… Добре ходжу. Не сам ходжу, а мене водить, — промовила Надія через силу, схиливши голову на руку. — Завів мене Медведчук аж у Біловезьку пущу.

Віра не йняла їй віри: вона все думала, що вона п’яна. Надія підвела очі й глянула на кондиціонер, на шланг коло кондиціонера, під шлангом була дірка на вулицю. Дивиться Надія, з тієї дірки вискочив чортик, такий завбільшки, як Захарченко, та й знов сховався на кондиціонер. Надія не встигла одвести очей, а з-під шлангу вискочило вже два чорти, показали їй язики і знов сховались у дірку. Надію взяла злість, вона ухопила стільця, кинулася до кондиціонера та як трісне стільцем по шлангу, аж шматки пластику відколупалися і посипались додолу.

— Надю! Чи ти здуріла, чи ти з глузду з’їхала? — крикнула Віра.

— Еге, здуріла! Хіба ти не бачиш, — он чорти вискакують із дірки.

— Свят, свят, свят! Перехрестися! Де ті чорти взялися! — говорила Віра. — Нап’ється в Раді та тільки дуріє.

Надія обернулася од кондиціонера, коли гляне під стіл, під столом лежить здоровий, як Плотницький, та кудлатий чорт, з страшною чорною мордою, з рогами, з ротом до вух, з білими здоровими зубами. Надія злякалася і сіла на диван. Вона зирнула на підлогу, на кріслі й на підлозі сиділи рядком здорові чорти і клацали до неї затворами, неначе сепари. Кожний держав по жарині в роті: жар світився в їх зубах, зубаті пащеки червоніли. Один чорт показав їй на сокиру під лавою й шепотів: “Візьми сокиру та зарубайся!” Другий показував на ременя під полом і шепотів: “Піди у ванну та повісся!” Третій підказував: “Поїдь у Гідропарк та втопись!”

— Віро! Чи ти пак не бачиш, скільки чортів сидить на лаві? — говорила Надія, а сама трусилася, аж зубами цокотіла.

— Господи милосердний! Тільки нас лякаєш, — говорила Віра.

Прес-секретарка стояла коло печі ні жива ні мертва.

— Виведіть мене надвір! Вже чортів повна хата, а між ними мотороли літають та чорні кроти шугають, — сказала Надія.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s