Мене щиро дивує така підвищена реакція на чергову витівку Людини-що-прогнала-Януковича.

Є таке золоте інтернет-правило – “Не годуй троля”. Троль живе, доки його годують. Якщо його не годувати – тобто не реагувати на нього, – троль помре. Все просто і банально. Але раз у раз ми припускаємося тієї ж помилки, приділяючи тролям увагу. І цим самим продовжуємо їм життя, плодимо і розмножуємо їх.

Володимир Парасюк потрапив в Верховну Раду, вискочивши на трибуну Майдану і прокричавши абсолютно популістичний заклик. Власне, в самому заклику не було б ніякої біди – є час, коли такі духопідйомні речі просто необхідні. От як, наприклад, дід Свирид у свій час, коли ситуація була дуже важка, відверто кажучи, критична. Або Олег Пономарь, який, попри усі негативні сторони цього віртуального блогера, несе певний заряд оптимізму. Тут головне – не перегравати. Не сприймати все аж занадто всерйоз.

З Парасюком так не вийшло. Люди сприйняли ту його репліку не просто як пісню “Разом нас багато” – а як те, що вплинуло на хід історії. Я не знаю, чи можна цим людям довести, що Янукович розпочав евакуацію за кілька днів до появи Парасюка – просто я живу не в тому окрузі, де його обрали, і не знаю цих людей. Але те, що Парасюк вискочив на дешевій і порожній популярності – це, так би мовити, медицинський факт. Більше за ним не було нічого. Ні-чо-го.

І зараз за ним немає нічого. Крім грошей, “позичених у Корбана”. Тобто він – та сама пустушка, що й була тоді. А пустишці ж треба якось переобратися на наступну каденцію. Чим вона може привабити електорат? Та тільки отакими от популістичними виходками. Більше нічим. Хіба що сяде на постійну зарплату у якогось олігарха – і той закидає округ грошима на непрямий підкуп виборців (вікна в школах, пам’ятник Небесній Сотні і таке інше – все, звісно ж, “під егідою” та “за підтримки”; звична в українському політикумі річ).

Тому кожного разу, коли ви пишете пост чи кидаєте відео зі словами “Подивіться, що Парасюк вичудив” – ви маєте розуміти, що покормили троля. Це як з журналом “Футбол” – пам’ятаю, як читачі постійно критикували видання, але потім знову і знову купували його, не розуміючи, що в момент купівлі нового номера вони знову і знову програли.

Зрозумійте одну просту річ. Ніякого Парасюка не існує. В реальності не існує. Він живе тільки в телевізійній картинці і у ваших перепостах цієї картинки. І от коли ви зрозумієте це – ви обов’язково зробите наступний крок. Бажаю вам (і всім нам) успіху.