Країна втрачених смислів

Дивлюся, значить, передачу про кримінал на одному українському телеканалі. І що ж я там чую в сюжеті про убивство двох поліцейських на Тернопільщині?

А чую я там таке – що “подробиці цього вбивства моторошні – у одного поліцейського залишився маленький син, у іншого вагітна дружина”. Цитата по пам’яті, можливо, там не син, а дочка – але по суті правильна.

І от я думаю – відколи це наявність дитини стала моторошною подробицею? Хто взагалі придумав такі формулювання? Навіщо – не питаю, це очевидно, робота на емоційну сферу глядача. Та за цією гонитвою “а-ля Тимошенко”, люди просто втрачають елементарні смисли.

Не так давно така собі ФБ-юзерка Фаїна Каплан написала дуже правильну річ – про армію:

Не всі громадяни чітко понімають концепт армії. Може, якшо очистить цей концепт від старих ідіом, шо вже давно втратили сигніфікат (віддать життя, пожертвувать життям), буде більш зрозуміло, шо таке армія.

В житті кожної країни з їбонутими сусідями наступа момент, коли треба вирішувать: або ми ідем під владу єбонутих і перетворимось на помийну яму, тіпа “Придністорв’я” (до того як воно майже повністю інтегрувалось обратно в Молдову), або певна кількість людей повинна перестать жить. Оця певна кількість людей, шо погоджується в любий момент перестать жить – це називається армія“.

Так от. Поліцейські – це люди, які на своїй роботі кожного дня ризикують здоров’ям і життям. Просто за визначенням. Це, так би мовити, професійні ризики. І за це – саме за це, а не за якусь там суперважливість професії (вчителі, якщо розібратися, значно важливіші, бо вони борються із причинами, а поліцейські ліквідовують наслідки) – поліцейські і мають певні особливі права. Так само, як і військові. Вони мають ці права, фінансові в тому числі, не за те, що вони Батьківщину захищали (за це вони мають народну любов і повагу, а також державні нагороди), бо вони могли і не захищати напряму, а до 2014-го і не захищали в принципі, бо не було війни – а за те, що при цьому ризикували життям. Чи потенційно могли ризикувати життям. Це – компенсація.

І пільги поліцейським, і квартири СБУшникам – це компенсація. Саме за професійні ризики. І кожен поліцейський усвідомлює чи має усвідомлювати ці ризики. І його сім’ї – теж. І так само усвідомлювати, що саме за ці ризики надається певна компенсація. Бо інакше виходить як в тому анекдоті про роботу пожежника – “та як пожежа, то хоч звільняйся”.

Це один – але не єдиний – випадок, коли в нашому суспільстві просто втрачаються смисли. А їх місце займають певні викривлені поняття. Скажімо, співпрацювати з ДНР – це нормально, це “стандарти ББС”.  Нічого подібного. Якщо ти співпрацюєш із терористичною організацією, яка за допомоги країни-агресора захопила частину твоєї країни – будь готовий до відповідної реакції. І не думай, що всі навколо дурні і поведуться на твої викривлені поняття.

Або оці от “елі” в кожній розливайці – це ж так само історія про втрачений смисл. Із вигоди, від тупості чи ще якась інша причина – але одну річ (пиво із фруктовим сиропом) взяли і назвали геть іншою назвою. І подібних історій у нашій країні, у нашому суспільстві – на кожному кроці. Озирніться, прислухайтеся  – і ви побачите, почуєте, що люди навколо тотально не розуміють нескладних в принципі явищ і понять, називають одні речі йменнями інших і  т. д. А от звідки це взялося – це уже питання номер два.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s