Свічечки і серпики

Розвіюємо невеличкий міф.

У Івана Малковича є добрий і ніжний вірш про “крихітну свічечку букви «ї»” та “місячний серпик букви «є»”. Натяк на унікальність нашої мови через унікальність деяких її букв.

А, між тим, нічого унікального в наших буквах немає. Тобто жодна із трьох букв української абетки, які претендують на унікальність – такою не є.

Ґ – крім української мови, використовується в тарашкевиці (класичному правописі білоруської мови) та в циганській абетці діалекту російських циган.

Є – крім мертво-релігійної церковнослов’янської, яку ми всерйоз не враховуємо, входить до абетки мови хантської.

Ї – тут ситуація складніша. Можна згадати русинську мову та її алфавіт – хоча це на любителя. Але в цілому в кирилиці такої букви немає. Зате є точна копія цієї букви у кількох латинках – французької мови, нідерландської, каталанської, галісійської, валлійської, південносаамської та африкаанс. І у ряді слів в англійській.

Ну, а всі інші букви зустрічаються в багатьох мовах.

До речі, в українській мові є три звуки, які з незрозумілих причин не мають власних букв. По-перше, це нескладова У – власне, аналог білоруської Ў (по ситуації позначається У чи В). По-друге, звуки [d͡z], [d͡ʒ], які зараз на письмі позначаються буквосполученнями ДЖ та ДЗ відповідно.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s