Українське стадо звільнило генерала Міллі
Нічого не хочеться писати, набридло нагадувати одне й те ж.
Нічого не хочеться писати, набридло нагадувати одне й те ж.
Безвідповідальність на марші.
Ні, справа не тільки і не стільки в премії “Оскар” для цього кіна. Ситуація значно глибша.
Українські активісти – тому і українські, що дуже вміло крутяться у заданому напрямку, як флюгери.
Міні-серіал від “Нетфлікса” про те, чого варті слова слугонародів навіть у таких дріб’язкових історіях, коли, здавалося, можна було б уже й не брехати.
Не можу пройти повз черговий приклад печальних наслідків нехтування елементарною технічною освітою.
Очікувана українізація обернулася констатацією банальної другосортності.
Те, про що нікому не хочеться писати, але воно нікуди не зникає. І не зникне. Бо зник український народ.
Про той момент, коли краще промовчати, ніж говорити про те, чого ви просто не розумієте.
У нас в місті отримали назви три десятки вулиць. З однією із них сталася воістину трагікомічна ситуація.