У Верховній Раді, глупої ночі, як 19 років тому Конституцію, приймають бюджет України на 2016-й рік. Цитата з фейсбуку Мустафи Найєма:

Несподівано для самого себе став учасником дискусії (давно взяв за правило не лізти в срачі, та правило, виявляється, має і винятки) на тему “Майбутнє донецького аеропорту”. І от дискусія прогнозовано вивернулась у непрогнозований бік. Фабула дискусії така. “Новий донецький аеропорт має носити назву Кіборг” (нижче можете побачити фотошопик цієї ідеї). Опонентка виступає категорично “за”. Я… Read More Exodus 20:4

Ха-ха-ха, дурні кримняші! У-ху-ху, з лопати, стидобіще! Ги-ги-г… А, ну це Запоріжжя, там ватнік на ватніку! Київ. Антикорупційний форум. Ой… Розумієте тепер, скільки нам ще працювати над тим, аби хоча б наблизитись до цивілізованого світу?

Був у моєму відділі на нинішній роботі співробітник з Криму. Такий, цілком собі проукраїнський, але після анексії його світогляд, очевидно, почав мінятися (я не вникав, мене політичні переконання співробітників не цікавлять, поки вони їх не виставляють наперед роботи і не влаштовують “гей-паради”; наприклад, був ще один севастополець, який, працюючи на держслужбі, виявився конкретним таким ватником… Read More Як неіснуюча Україна довела кримняшів до “бридкого відчуття”

Отаке сьогодні написалося, за мотивами шпацерування рідним краєм. Вулиця. Темна, нічна, втім, скорше вечірня вулиця на околиці району. Району, який закінчує своїм масивом (яке непідходяще слово для скромних його розмірів) місто. Тобто ця вулиця – це околиця околиці, “дупа світу”, якщо хочте. Темна, тиха і порожня.

З чого все почалося? Та як у сотень, тисяч, мільйонів хлопчаків у тій країні. Хотів грати в футбол, точніше, стати футболістом – в футбол ми й так грали з ранку і до ночі, навіть під світлом ліхтаря на стовпі. Пам’ятаю, як приходили з братом зі стадіону – в пиляці, спітнілі. Випили по чашці какао, і… Read More Моя спортивна журналістика. Історія перворідного гріха