10 років книжок. Серія 3, “Усі єврофінали”
Продовжуємо мандри моїм літературним десятиліттям. У попередній серії йшлося про першу книжку під псевдонімом, про книжку, яка, власне, і підштовхнула мене до ідеї продовжувати писати і видавати.
Продовжуємо мандри моїм літературним десятиліттям. У попередній серії йшлося про першу книжку під псевдонімом, про книжку, яка, власне, і підштовхнула мене до ідеї продовжувати писати і видавати.
В першій серії автобіографічного документального серіалу я розповідав про те, як усе починалося, як з’явилася ідея першої книжки, як я її писав, як втілював у життя увесь проєкт, де взяв гроші і де друкував. Словом, про все те, що сталося десять років тому. А тепер перенесемося трохи назад, на початок століття…
Сьогодні 16 березня. І цей день для мене – воістину знаменний. Цього дня я народився. Народився, як письменник. Рівно 10 років тому, 16 березня 2016 року, я отримав на руки наклад своєї найпершої книжки. Про неї, про її створення і взагалі про свою творчість я хочу розказати у справжнісінькому текстовому серіалі.
Один із 20-ти текстів для збірки, повністю присвяченої моїй малій батьківщині.
Великий, можна сказати, програмний текст на тему мови. Мови і моєї з нею історії.
Про той момент, коли краще промовчати, ніж говорити про те, чого ви просто не розумієте.
Я іноді кажу, що я тактильна людина – тобто для мене важливий дотик, важливо потримати в руках (чи за руку), аби зрозуміти, відчути, злитися з. Але це неправда. Для мене важливі усі людські чуття. Я люблю слухати музику і аудіокнижки, люблю читати і дивитися фільми з синами, люблю смакувати солоні огірки та смачну соковиту черешню.… Read More Три аромати з…
Після завершення університету моя дружина деякий час працювала учителькою в школі-інтернаті. (Он він, на фото.) Точніше, ким тільки не працювала – і вчителькою, і вихователькою, і методисткою… Інтернат, формально для дітей з проблемними легенями, а по факту для сиріт та подібних категорій – це тема для окремої розмови. Наприклад, як не згадати про те, як… Read More Батьки і діти, або Історія без геппіенду
В Дніпрі сталася страшна трагедія.
Крім усього іншого, в укрФБ я помітив неслабенький такий срач щодо новорічних привітань українських президентів. І вирішив згадати, а які ж стосунки були у мене з ними.