Є таке поняття – номадизм. Так називається тенденція часто змінювати місце проживання. На її честь всесвітній клуб мандрівників назвали Nomadmania. Про нього і поговоримо, точніше, про українців у цьому клубі.

В цьому клубі ведеться загальний список мандрівників, розписані усі країни – члени ООН, не члени ООН і т. ін, аж до регіонів (до речі, вони не всюди збігаються із адм.-тер. одиницями першого рівня у країнах; в Україні і Польщі, наприклад, по кілька областей в один регіон об’єднані).

Ось цей список. І от мені стало цікаво – скільки ж там українців, які люблять мандрувати. Фільтруємо по країні – виходить 378. Тепер подивимося на топ-10 – які місця вони займають у загальному рейтингу.

В топ-1000 всього 5 українців. Більше 100 країн-членів ООН об’їздив лише один, і тому до повного комплекту (всього на цей момент в ООН 193 країни) ще немало залишилося. Всі – між 30 і 50 роками.

Так багато чи ні подорожують українці? А давайте порівняємо із іншими країнами нашого регіону. Я взяв для порівняння всі слов’янські країни, Угорщину-Румунію-Албанію (тобто по суті колишній соціалістичний табір), плюс три країни Балтії, Московію, Білорусь і Молдову з Придністров’єм. Дивимося.

Албанія – слабіше за наших. В топ-‘1000 немає нікого.

Білорусь. Один є в топ-1000 – і на непоганому місці. Але добирає за рахунок регіонів – країн не так багато.

Болгарія. Схожі на нас.

Боснія і Герцеговина. Щось не дуже люблять мандрувати. Ну та й зрозуміло – море під боком, навіщо ще кудись їхати 🙂

Естонія. Можете пожартувати про повільних естонців 🙂

Латвія. Тут трохи краще.

Литва. Ні, жартувати будемо не над естонцями 🙂

Македонія. Ці ще менше подорожують.

Молдова. Тут середній вік топа навіть менший за наш.

Московія. Безперечний лідер регіону – в топ-100 тільки 6 чоловік, три з них об’їздили усі країни – члени ООН. В принципі, це зрозуміло – подорожі недешева річ (лідер московитського списку якось казав, що десь до тисячі долярів на одну країну треба, в середньому, звісна річ). Ну, і 64-річний мандрівник викликає повагу – хоча це далеко не рекорд у світовому масштабі.

Польща. От правду казав мені мій краківський кум, що поляки люблять мандрувати. Порівняйте – ні, навіть не з нами, а з тими ж чехами, словаками, словенцями. І на вік зверніть увагу – тут в топі не молодь 30-40-річна, а поважні дядьки, які почали свої мандри не вчора і не 10-15 років тому. Он один є навіть, який всі країни ООН об’їздив.

Придністров’я. Стільки було в списку. Ну ясно, тут молодь мандрує – радянські люди подорожувати не люблять.

Румунія. Трошки слабіші за наших результати.

Сербія. О, тут непогано – в топ-1000 5 чоловік, є один член “клубу ООН”. 4 із 10 – віком 50+.

Словаччина. Краще за наших. Але тут особливо цікаво буде порівняти із Чехією.

Словенія. Тут одна мандрівниця виділяється, а усі інші – значно нижче в рейтингу.

Угорщина. Непогано, умовне третє місце після Московії та Польщі. Вся топ-десятка в 750 кращих вмістилася.

Хорватія. У цих море навіть не під боком, як у боснійців, а у хаті. Куди і навіщо їм їхати 🙂 Але – 71-річний мандрівник!

Чехія. Ну, якщо не брати до уваги безперечного лідера (в топ-100 входить), то словаки подорожують активніше. Цікаво, із чим це пов’язано.

Чорногорія. Всі, що були в списку.

Косоварів в загальному списку немає.

І останнє, що хочу сказати, точніше, спитати – а чи є хтось із моїх фейсбучних френдів(есс) у цьому рейтингу? Признавайтеся! 😉