Іноді українські політики є просто чудовими експонатами для спостережень. Ну от, наприклад, Сергій Лещенко.

Вся його політична кар’єра – це матеріал для спостережень, аналізу і досліджень. Не будемо вдаватися в минуле, візьмемо буквально вчорашній епізод – світлину з Ходорковським.

Навіщо люди викладають світлини в соцмережах? По-перше, показати щось таке, чого ніхто без них не побачить. Наприклад, побачила людина десь в Генічеську людину в шапці “Так! Ющенко” в 2018 році, сфоткала і показала світу – який би без цього і не знав, що хтось досі ходить у таких шапках. Але це не той випадок – Ходорковського усі знають, свіжі фотки його гуляють в інтернеті, знайти їх можна без проблем. Інформативності, значить, тут нуль.

Що ж тоді7 Тоді – варіант номер два, показати саме себе на фоні чогось чи когось. Похвалитися, одним словом. Це нормальне людське бажання, кожен з нас хоч раз у житті, напевно, фоткався із кимось відомим. (Мабуть, крім мене – у мене є лише одне фото із відомою людиною, це був Олександр Заваров, і то я зробив фото винятково для батька, бо Заваров колись був його улюбленим гравцем, а “Динамо” середини 80-х улюбленою командою.)

Щодо політиків – то тут ще й грає такий момент, як “хто на нас із Васею”. От від цього ми й будемо відштовхуватися. Отже, Лещенко навіщось і для когось козиряє знайомством із Ходорковським.  Навіщо? І для кого?

Зважаючи на те, що Ходорковський нині є, як правильно зазначили десь в камєнтах у самого Лещенка, “керованою опозицією” – можемо припустити, що це фото якраз розраховане на тих, хто любить тему “мишебратьєв”, “хороших русскіх” і навіть “воюют нє народи, а політікі”. А ще – на цих самих “хороших русскіх”, тобто на московитську типу опозицію. (Я пишу “типу”, тому, що для нас вона не є ніякою опозицією – і це і Навальний, і Ходорковський своїми заявами про Крим підтвердили. Тобто для України це всього-на-всього інше обличчя Московії. Інше обличчя ворога.)

Отже, виглядає на те, що Лещенко свідомо чи несвідомо вирішив пограти на темі “дружби народов”. В принципі, нічого дивного немає, він уже перейшов межу на заході, закликаючи тамтешніх політиків не давати українцям безвіз через Порошенка – чому ж йому не зробити те саме (перейти межу) на сході? Людина працює на цій темі – і тут уже варто говорити про цілком собі усвідомлену позицію.

Звісно, виникає питання – який же тоді Лещенко український політик? Але штука в тому, що це питання виникає у тих, хто досі чогось чекає від колишнього журналіста УП. Я от від нього нічого не чекаю (і не чекав) – тому і ніякого розчарування не відчуваю. От ви ж,  наприклад, не розчаровуєтеся заявочками “Опоблоку”, правда? Ну от. Втім, я розумію, що ця умовна партія “Лещенко і Антикорупціонери” – вона більше схожа на “Самопоміч”, тому тих, хто у них вірив, буде немало. Ну, любі мої, це ваші персональні проблеми. Навчіться не очаровуватися такими персонажами.