В Манчестері встановили пам’ятник Енгельсу. Ні, це не жарт. Його привезли з України. І це також правда.

Манчестер взагалі-то до біса лівацьке місто. Лейбористи там почуваються, як у себе вдома. І відповідно соціалістичними ідеями заражені багато хто. От одного митця, якого звати Філ Коллінз (начебто не той), торкнуло по темі Енгельса, який в Манчестері багато часу жив і працював.

Торкнуло аж так, що він поїхав у Східну Європу, полазив там – і знайшов на Полтавщині побитий монумент своєму об’єкту дослідження. Знайшов, купив і привіз. А тепер от встановив.

Я зараз не буду про урочисту зустріч, про заяви місцевих жителів, що “Енгельс змінив історію” – хоча він таки так, її змінив. В принципі, Гітлер теж змінив. Може, йому пам’ятник у Вінниці поставити? Там якраз сейф відкопали часів функціонування в регіоні ставки “Вервольф”…

Ні, я не про те. Мене більше шокувала ось така фраза:

 The Engels project was funded by Manchester City Council.

Проект “Енгельс” був профінансований міською радою Манчестера.

Знаєте, це як в історії із Шарлоттсвіллем – ааа, генерал Лі, падлюка, давайте позносимо пам’ятники клятим конфедератам! А пам’ятник Леніну в Сіетлі стоїть. Правда, вже і там місцева влада зачухалася, очевидно, зрозумівши весь абсурд ситуації.

А от в Манчестері ніякого абсурду не бачать. Ну а що, Енгельс же за робочий клас боровся. Манчестер – робоче місто. Все нормально. (А те, що його ідеї рознесли на друзки мало не половину усієї земної кулі, перетворивши її на полігон для нелюдських експерименів – так це нічого. В самій Британії ж колгоспів і закону про три колоски не було.)

І ще одна фраза із статті в Independent.

It is hard to find a dissenting voice at the dedication of the statue.

Складно, мовляв, знайти чийсь незгодний голос на цій церемонії (відкриття). З одного боку, це логічно. З іншого…

До речі, якщо об’єднати “Манчестер” і “Енгельс” – вийде “Менгельс”. Схоже на одного відомого лікаря. Який теж просто займався дослідженнями. Але йому чомусь пам’ятники не встановлюють.