Так що принесе “Футболу” новий мовний закон – смерть чи воскресіння?

Вчора ми говорили про спортсайти, а сьогодні пройдемося по темі чи не єдиного друкованого спортивного ЗМІ. (Принаймні, єдиного помітного – після смерті “Команди”.) По темі журналу “Футбол” і його гіпотетичного існування в новій мовній реальності.

Для початку прочитаємо, що говорить головний редактор журналу Артем Франков про майбутнє видання за умови прийняття нового закону про державну мову.

Ситуація апокаліптична. Але чи й справді все так погано? Читаємо відповідний пункт законопроекту.

Стаття 21. Державна мова в друкованих засобах масової інформації

  1. Видання друкованих засобів масової інформації, зареєстрованих в Україні, здійснюється державною мовою.
  2. За бажанням засновника друкованого засобу масової інформації він може видаватися також у двох чи більше мовних версіях, одна з яких – державною мовою. При цьому обсяг, зміст, періодичність версій іншими мовами мають відповідати обсягу, змісту, періодичності версії державною мовою, а тираж української мовної версії має становити не менше 50% сукупного тиражу всіх мовних версій цього друкованого засобу масової інформації.

Розбираємось. По-перше, московитомовний “Футбол” нікуди не зникне. Просто паралельно з ним має з’явитися і “Футбол” україномовний. Якщо спростити ситуацію до схеми – то замість 100 екземлярів російськомовного накладу з’явиться 50 екземплярів українською і 50 російською. Не знаю точно, наскільки це збільшить витрати, але не думаю, що набагато.

Тепер до питання мови в роботі власне журналістів. Звісно, важко не погодитися зі словами Франкова, що він, Шахов, Панкратов – уже не зможуть так писати українською, як пишуть московитською. Але, по-перше, за наявності половини накладу московитською – можна і далі продовжувати писати нею. А для україномовної версії просто перекласти. Хто перекладатиме? А перекладачі. Уже зараз в різних онлайн-ЗМІ працюють перекладачі – причому як в одному, так і в іншому напрямку  (моск-укр, укр-моск). Що заважає взяти в штат перекладача офлайн-виданню?

Більш того, робота в офлайн-ЗМІ навіть простіша – в тому плані, що переклад не потрібен “тут і зараз”, а на момент верстання номера. Ви логічно зауважите – а як же ті події (матчі), які проходять в середу і неділю після обіду, а то й прямо пізно увечері? Це ж треба буде робити “з коліс”. Один перекладач може і не впоратись. Плюс одному верстальнику треба буде робити фактично два журнали (мови все-таки різні, і в сенсі кількості і розміру слів).

А отут і є головний плюс для “Футболу”. Плюс заключається в тому, про що багато хто (і автор цього тексту) говорить вже давно. Є таке неписане правило – “новина живе 24 години”. Один день. А в “Футболі” люди в понеділок (в Києві) та у вівторок (по всій іншій Україні) читають матчі Ліги Європи, які відбулися в четвер. Чи понеділкові матчі чемпіонатів – що ще менш цікаве, ніж Ліга Європи – читають в четвер-п’ятницю. Колись це було цікаво. Колись, коли а) не було такої кількості і якості онлайн-ЗМІ. (Про б) поговоримо трохи нижче.) А зараз, коли матч можна подивитися онлайн – по телевізору, на комп’ютері, в смартфоні. Коли матч можна прочитати в форматі текстової трансляції. Коли відразу після матчу можна прочитати статистику, звіт, післяматчеві коментарі. Коли після, а то й прямо під час можна передивитися голи/хайлайти. Коли на наступний день про найцікавіші матчі можна прочитати аналітику – сайтів безліч, і не тільки українських.

Коли є все це – кому у вівторок потрібні четвергові матчі Ліги Європи?

Так от. Цей проект нового мовного закону, на мою думку, може стимулювати переформатування “Футболу” з оглядово-аналітичного на повністю аналітичний формат. І тоді сама собою відпаде потреба сидіти і писати-перекладати звіти про матчі недільного вечора, про які в інтернеті всі, кому це цікаво, прочитають цієї ж ночі, або на ранок понеділка – і не будуть чекати обіду вівторка, коли в їхньому місті з’явиться номер “Футболу”.

І цей оновлений журнал, на мою думку, не тільки не втратить (бо що, за великим рахунком, втрачати) – а навіть і виграє.

Ну, і ще один момент. Колись давно, десь в грудні 2006-го, а, може, в січні 2007-го, я розмовляв за пивом зі своїм давнім другом, нині кумом. В тому числі й про українізацію преси (я вже тоді знав, що так буде!). І тоді мій друг сказав: “Якщо так станеться – тоді (перераховані самим Франковим на скріні персонажі) просто звільняться – і все”. І тоді це дійсно було – все. Бо тоді вони були чи не єдиним, що можна було прочитати про футбол – якісного і цікавого. Football.ua тільки розпочинався, UA-Футбол існував, але на досить примітивному рівні. А більше нічого я й не пригадаю. (Тобто були “Террикон”, sport.com.ua – але їх я, наприклад, взагалі не читав, бо не бачив в цьому ніякого сенсу.)

А зараз, через 10 років після тієї нашої розмови – по-перше, з’явився цілий мас онлайн-ЗМІ і так само ціла генерація авторів. І по-друге (ось де оте от б) вигулькнуло!) – як стверджують ті, хто читають чи до останнього часу читали “Футбол”, вищезгадані автори “уже не торт”. Я не буду зараз обговорювати журналістську, публіцистичну якість своїх колишніх колег – просто з етичних міркувань. Але зазначу, що навіть тоді, коли я ще працював в “Футболі”, а це літо-2008 – і Франков, і Панкратов писали вже не так багато, як раніше. А за ці роки будь-хто спишеться.

Так от ще один плюс від нових мовних реалій – омолодити, оновити авторський штат, причому взявши відразу дво- чи україномовних авторів. Таких, повторюся, в онлайн-ЗМІ вистачає з головою. А можна банально пройтись по двох спортивних ТБ-редакціях – там усі україномовні. І вже зараз пишуть для онлайн-ЗМІ – і для того ж “Футбола” (Віктор Вацко). Ніякої проблеми знайти достатню кількість авторів не-ма-є.

А собі залишити редакціонку (головред) і один історичний матеріал на тиждень. Які той же перекладач – який в режимі двох мовних накладів буде необхідний – перекладе без особливих проблем і вчасно.

Так що, як бачите, ніякого апокаліпсису не існує. А існує або небажання змін, або просто ідейне неприйняття української мови в ЗМІ і конкретно в журналі “Футбол”. От і все.

Advertisements

4 thoughts on “Так що принесе “Футболу” новий мовний закон – смерть чи воскресіння?

  1. Прямо таке відчуття власної величі у пана Франкова, наче він пише або каже щось мало не геніальне. А насправді – нічого з того, що не скаже будь-хто інший. Найкращий футбольний фахівець України? Дурня. Переповісти своїми словами матч і навколоклубні плітки може будь-хто. А аналітики як такої в “Футболі” ніколи й не було. Україна без них нічого не втратить.
    Дякую.

    Подобається

  2. “Прямо таке відчуття власної величі у пана Франкова, наче він пише або каже щось мало не геніальне. ”
    ==============================
    Гениально не гениально, но слог у него хороший, а, главное, пишет он очень интересно. Такой уровень “интересности” я, честно, говоря, разве что у Уткина могу вспомнить. Плюс, не будем забывать, что в Футболе есть и другие интересные авторы – Шахов, например.

    Про “Аналітики як такої в “Футболі” ніколи й не було” – это вообще смешно. “Футбол” как раз и славился всегда в первую очередь своей аналитикой.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s